АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 761/26500/14 Головуючий у 1-ій інстанції - Кравець Д.І.

Апеляційне провадження 22-ц/796/ 262/2015 Доповідач - Музичко С.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді Музичко С.Г.,

суддів: Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.,

при секретарі: Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Київського національного університету імені ТарасаШевченка, третя особа: ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Губерський Леонід Васильович про зобовязання підписати контракт,

встановила:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Київського національного університету імені ТарасаШевченка, третя особа: ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Губерський Леонід Васильович про зобов'язання підписати контракт відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішенняскасувати та постановити нове, яким задовольнити позов.

В доводах апеляційної скарги, зазначає, що його не ознайомлено з наказом про звільнення, не видано трудової книжки, не проведено розрахунку. Вказує, що трудовий договір має бути продовжено, оскільки це передбачено статутними нормами Київського національного університету.

У судове засідання апеляційного суду позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.(а.с.111) Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно було звільнено з посади у зв'язку із закінченням дії строкового трудового договору.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пункт 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у зв'язку з закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону.

З даної конструкції статті убачається, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору позивач уже виявив, підписуючи строковий трудовий договір, у цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Судом встановлено, що з 01.09.2011 року позивач працював на посаді доцента кафедри загальної психології факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на умовах строкового договору.

Відповідно до наказу № 08-810/-04 від 23.06. 2014 року, позивача було звільнено з займаної посади 30 червня 2014 року у зв'язку із закінченням терміну роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України та проведено повний розрахунок. (а.с.25)

Також, встановлено, що вказаний наказ позивачем не оскаржувався , з позовом до суду про поновлення на роботі останній не звертався.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудовго договору є закінчення строку дії договору.

Висновок суду першої інстанції про дотримання вимог закону при звільненні з роботи за закінченням строку дії трудового договору ґрунтується на встановлених судом обставинах і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Надаючи оцінку законності проведеного звільнення позивача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивача правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства було звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України і при його звільненні вимог вищезазначених статей відповідачем не порушувалось, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на таке висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону і підтверджується матеріалами справи. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року не має.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Головуючий

Судді