ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
18 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Панченка О.І., Чумаченко Т.А.,
при секретарі Пархоменко О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Таргулової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 на дії уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачової Ніни Іванівни.
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 липня 2004 року, -
встановила:
У квітні 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд зі скаргою на дії уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не розгляду його звернення.
Вимоги обґрунтовував тим, що в порушення вимог частини 4 статті 7 Закону України „Про звернення громадян” суб'єкт оскарження неправомірно направив його скаргу для розгляду до Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 липня 2004 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення апеляційним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів та направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги суди першої інстанції та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії суб'єкта оскарження ґрунтуються на законі, вчинені у межах його компетенції та не порушують при цьому прав, свобод та законних інтересів позивача.
Такі висновки судів відповідають обставинам справи та зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 248-7 ЦПК України 1963 року якщо оскаржувані рішення чи дії було вчинено відповідно до закону, в межах повноважень органу державної влади посадової чи службової особи і права, свободи чи законні інтереси заявника порушені не були, суд відмовляє у задоволенні скарги.
Судами встановлено, що суб'єктом оскарження відповідно до частини 1 статті 16 Закону України „Про звернення громадян” було направлено скаргу позивача за належністю до Кабінету Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій дана правильна правова оцінка обставинам справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень.
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанцій.
За таких обставин, підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 липня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути за винятковими обставинами оскарженою до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис) Смокович М.І.
Судді: (підпис) Весельська Т.Ф.
(підпис) Горбатюк С.А.
(підпис) Панченко О.І.
(підпис) Чумаченко Т.А.
з оригіналом згідно суддя Смокович М.І.: