ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2015 року м. Київ К/800/21167/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»
на постанову та ухвалуСумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року
у справі№ 818/8692/13-а
за позовомПублічного акціонерного товариства «Сумихімпром»
до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
проскасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року у справі № 818/8692/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 11.11.2013 року № 0004741502/16486 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 16 258,48 грн. основного платежу та 8 129,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Сумихімпром» щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень 2013 року складено акт від 24.10.2013 року № 1447/18-19-15-02/05766356, яким зафіксовано порушення позивачем п. п.198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п. п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2013 року в розмірі 7 003,08 грн. та за липень 2013 року в розмірі 41 246,87 грн., завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року в розмірі 7 003,08 грн. та за липень 2013 року в розмірі 41 246,87 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013 року № 0004741502/16486, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 48 249,95 грн. та застосовано 24 124,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу є обґрунтованими лише в частині податкової накладної ТОВ «Аромат» філія «Сумський молочний завод», а в іншій частині вони спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
В акті перевірки податковий орган стверджує про те, що сума податку на додану вартість в розмірі 7003,08 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2013 року, та 855,40 грн. податку на додану вартість за липень 2013 року не підтверджені належними первинними документами, а тому вказані суми неправомірно включені до складу податкового кредиту за червень та липень 2013 року по правовідносинам із ТОВ «Бізнестехресурс».
Аналогічних висновків податковий орган дійшов при перевірці господарських операцій по контрагенту ПАТ «Мегарост», зокрема, встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 8 400,00 грн.
З аналізу положень п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки від 14.05.2013 року № 27/1414, укладеного ПАТ «Сумихімпром» та ТОВ «Бізнестехресурс», та від 22.07.2013 року № 27/1329, укладеного між ПАТ «Сумихімпром» та ПАТ «Мегарост», підтверджується первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладним, платіжними дорученнями.
Оприбуткування отриманого товару підтверджується відповідним прибутковими накладними.
Посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних підлягають відхиленню, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не є підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.
Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини реального фактичного виконання господарських операцій з вказаними контрагентами та недоведення в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом обґрунтованості доводів актів перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення ПАТ «Сумихімпром» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по правовідносинам із ТОВ «Бізнестехресурс» і ПАТ «Мегарост» в сумі 16 258,48 грн. та застосованих 8 129,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів погоджується з висновком про часткове задоволення позовних вимог.
В акті перевірки відповідачем зазначено, що ПАТ «Сумихімпром» у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року відображено суму 191 948,82 грн., в тому числі 31 991,47 грн. податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Аромат» філія «Сумський молочний завод» згідно з податковою накладною від 31.07.2013 року № 836/4 на суму ПДВ в розмірі 31 991,47 грн. Вказану суму віднесено до складу податкового кредиту за липень 2013 року.
Проте, при проведенні перевірки ПАТ «Сумихімпром» перевіряючим не було надано зазначеної податкової накладної.
Згідно із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Посилання скаржника на виправлення даної помилки підлягає відхиленню, адже судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Сумихімпром» було подано до податкового органу уточнення до податкової звітності вже після закінчення перевірки 18.10.2013 року.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем на момент проведення перевірки не було підтверджено правомірність формування податкового кредиту за липень 2013 року в сумі 31 991,47 грн. податковою накладною від 31.07.2013 року за № 836/4 на суму 31 991,47 грн., в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2013 року № 0004741502/16486 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 31 991,47 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15 995,74 грн. по операціям з ТОВ «Аромат» філія «Сумський молочний завод» обґрунтовано відмовлено.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» відхилити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року у справі № 818/8692/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак