ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2015 року м. Київ К/800/19086/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «АЛЬГІЯ»
на постанову та ухвалуОдеського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року
у справі№ 1570/3241/2012
за позовомПриватного підприємства «АЛЬГІЯ»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року у справі № 1570/3241/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 228, 234 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатом проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки ПП «АЛЬГІЯ» з питань правових відносин з платниками податків ТОВ «ВСТК» в квітні, травні, червні 2011 року, ПП «Антре Едвертайзінг» в січні, лютому, березні, квітні 2011 року, ТОВ «Гражданпромспецпроект» в липні, серпні 2011 року складено акт № 125/23-34/35882123/4 від 20.01.2012 року, яким зафіксовано порушення ПП «АЛЬГІЯ» п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, пп. «е» п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в лютому 2011 року на суму 349,00 грн. та заниження податкового зобов'язання на суму 306 048,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112234 від 05.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем на суму 306 048,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14 849,25 грн., а всього на суму 320 897,25 грн.
За наслідками застосування процедури адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712334 від 09.04.2012 року, яким збільшено розмір грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем на суму 306 048,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14 845,25 грн., а всього на суму 320 893,25 грн.
Крім того, в період з 12.04.2012 року по 23.04.2012 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «АЛЬГІЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт № 436/22-02/35882123/30 від 27.04.2012 року, яким встановлено порушення підприємством пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 128 795,00 грн., в т.ч. у розрізі періодів звітності: за червень 2010 року в сумі 867,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 10 929,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 96 961,00 грн., за січень 2011 року в сумі 18 090,00 грн., за лютий 2011 року 1 599,00 грн., за березень 2011 року 349,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001232301 від 03.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем на суму 131 611,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27 896,00 грн., а всього на суму 159 507,00 грн.
Порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на суму 11 796,00 грн. за червень, листопад 2010 року підприємством не оскаржується.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не спростовано висновки актів перевірки про безтоварність господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ «ВСТК»; ПП «Антре Еднвертайзінг»; ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «Перша міська будівельна компанія».
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів), з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналогічні положення визначені в статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ВСТК» здійснювались на підставі договорів від 18.04.2011 року № ALG/18, від 18.04.2011 року № ALG/18-1/0411 та договору від 15.06.2011 року, які підприємством не надані. Позивачем до суду було надано лише договір з ТОВ «ВСТК» № ALG/18-1/0411 від 03.01.2011 року.
Податкові накладні ТОВ «ВСТК» на сум ПДВ 133 332,00 грн. були виписані на підставі договорів, які надані до справи не були.
Акти здачі-приймання виконаних робіт, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) та товарно-транспортні накладні (ТТН) були відхилені судами, оскільки в них зазначені в якості перевізників, замовників, вантажовідправників та вантажоодержувачів інші юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а за своїм змістом вони не відповідають актам здачі-приймання виконаних робіт ТОВ «ВСТК» та ПП «АЛЬГІЯ».
04.01.2011 року між ПП «АЛЬГІЯ» та ПП «Антре Едвертайзінг» укладено договір № 040156 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів по території України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в податкових накладних, виписаних ПП «Антре Еднвертайзінг» на загальну суму ПДВ 361 725,00 грн., не зазначено прізвище осіб, що їх виписали, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні не свідчать про виконання перевезень ПП «Антре Едвертайзінг», так як у них у якості перевізників, замовників, вантажовідправників та вантажоодержувачів зазначені інші юридичні особи та фізичні особи -підприємці.
Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Гражданпромспецпроект» врегульовано договором про транспортування вантажу автомобільним транспортом від 06.07.2011 року, відповідно до умов якого перевізник приймає на себе зобов'язання по організації перевезень автомобільним транспортом наданого йому замовником вантажу до пункту призначення і передачі його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується оплатити встановлену за перевезення плату.
Надані на підтвердження виконання зазначеного договору з ТОВ «Гражданпромспецпроект» акти здачі-приймання виконаних робіт, міжнародні товарно-транспортні накладні та товарно-транспортні накладні відхилені судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки не свідчать про реальність здійснення операцій, адже в них у якості перевізників, замовників, вантажовідправників та вантажоодержувачів зазначені інші юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Надані позивачем товарно-транспортні накладні, у яких у якості автопідприємства зазначено ТОВ «Гражданпромспецпроект», не містять підпису водія про прийняття для перевезення вантажу.
Між позивачем (замовником) та ТОВ «Перша міська будівельна компанія» (виконавець) укладено договір № 1129 від 29.11.2010 року про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого перевезення здійснюється по території України в стандартних морських 20-ти та 40-ка футових контейнерах, а також в тентових автотранспортних засобах.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами справи не підтверджується факт реальності здійснення господарських операцій, оскільки в наданих на підтвердження виконання зазначеного договору з ТОВ «Перша міська будівельна компанія» актах здачі-приймання виконаних робіт, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) в якості перевізників, замовників, вантажовідправників та вантажоодержувачів зазначені інші особи.
Відповідно умов договору № 1129 від 29.11.2010 року на кожну поставку замовником необхідно надати виконавцеві заявку на поставку товару, яка є додатком до договору, однак позивачем зазначені докази до справи не надані.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження всіх наявних доказів в сукупності встановлено відсутність фактичного виконання господарських операцій підприємства з спірними контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем за договором із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Приватного підприємства «АЛЬГІЯ» відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року у справі № 1570/3241/2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак