22-ц/775/294/2015(м)

263/13930/14-ц

Категорія 50 Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко В.О.

Доповідач Осипчук О.В.

Р і ш е н н я

Іменем України

26 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Осипчук О.В.,

Суддів - Мироненко І.П., Супрун М.Ю.,

При секретарі - Одінцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2015 року,

В с т а н о в и л а:

В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на користь та утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на час навчання, але не більш ніж до досягнення 23 річного віку. Зазначила, що відповідач являється батьком ОСОБА_3 та сплачував аліменти на її утримання до досягнення нею 21 грудня 2014 року повноліття. З 2014 року дочка ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання за рахунок держави у Пряшівському університеті м Пряшев Словацької Республіки, однак потребує додаткових витрат на проживання, придбання продуктів харчування, одягу, медикаментів. Вказала, що на її утриманні також знаходиться дочка ОСОБА_4, 2006 року народження, яка є тяжко хворою дитиною та потребує постійного медичного лікування. Відповідач може надавати матеріальну допомогу, оскільки працює, отримує заробітну плату більше 6000 грн., аліменти на утримання інших дітей не сплачує, має задовільний стан здоров'я, не є інвалідом.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання на час навчання у розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку, починаючи з 29 грудня 2014 року, але не більш ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 243 грн.60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині розміру стягнутих аліментів, щомісячно, стягнувши з ОСОБА_2 аліменти у розмірі ? частини від заробітку (доходу) до закінчення дочкою ОСОБА_3 навчання в Пряшівському університеті м. Пряшев Словацької Республіки, але не більше ніж до досягнення 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Зокрема зазначає, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_3 являється студенткою, стипендію не отримує, сплачує за проживання 45 євро щомісячно, сплачує страховки життя та здоров'я, які є умовою знаходження на території Євросоюзу, самостійно придбає продукти харчування, одяг, речі першої необхідності, лікарські засоби. Вказані витрати складають не менш ніж 200 євро на місяць.

Судом не враховано, що сукупний щомісячний доход її сім'ї складає 6348,21 грн. та утриманні також знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_4, 2006 року народження, яка являється тяжко хворою дитиною, потребує коштовного медикаментозного лікування, тому грошових коштів на задоволення першочергових потреб у родині не залишається.

Зазначає, що відповідач є працездатною особою, має задовільний стан здоров'я, інвалідом не є, працює на підприємстві та його середньомісячна заробітна плата складає 6003,12 грн.

Крім того зазначає, що судом відповідно до ст.182 СК України не може бути враховано наявність у відповідача працездатної дружини ОСОБА_5 та її дитини ОСОБА_6, а також факт хвороби тещі, оскільки вона не є його матір'ю та не знаходиться на утриманні. Не має значення для розгляду даної справи також наявність у відповідача кредитних зобов'язань у розмірі 28600 грн., які отримані на споживчі цілі.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності третьої особи ОСОБА_3, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив змінити рішення суду, пояснення відповідача ОСОБА_2, який заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За положеннями у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є дочкою ОСОБА_2, що підтверджено актовим записом про її народження № 1341 від 28.12.1996 року, зробленим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану м. Маріуполя Донецької області (а.с.12).

Відповідно до довідки від 08 грудня 2014 року ОСОБА_3 навчається на 1 курсі денного відділення Філософського факультету Пряшівського університету у м. Пряшеві, передбачений термін закінчення навчання до червня 2017 року (а.с.8-10).

Як вбачається з договору про проживання № 713 від 20 вересня 2014 року, укладеного між Пряшівським університетом у м. Пряшеві та ОСОБА_3, остання проживає у гуртожитку та сплачує за проживання щомісячно 45 EUR (а.с.31-35).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 року, актовий запис № 531 від 15 травня 2006 року, вчинений Жовтневим відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції, батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_1 (а.с.13).

ОСОБА_4 страждає на захворювання, що підтверджується медичними документами (а.с.43, 46-55).

Відповідач ОСОБА_2 працює дозировщиком у цеху № 601 Аглофабрики ПАТ «ММК ім. Ілліча», за 2014 рік ним фактично отримано заробітну плату в сумі 60105,12 грн. (а.с.18).

07 жовтня 2010 року ОСОБА_2 укладено шлюб з ОСОБА_9, актовий запис № 905 від 07.10.2010 року, вчинений Жовтневим відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції (а.с.19).

Від даного шлюбу народилась дитина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.22).

Відповідно до заяви про надання кредиту на споживчі цілі від 20 червня 2013 року, ОСОБА_2 отримав кредит у ПАТ Банк «ТРАСТ» у розмірі 28600 грн. строком кредитування на 60 місяців (а.с.29-30).

Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що відповідач являється батьком ОСОБА_3, яка навчається на першому курсі денного відділення Філософського факультету Пряшівського університету у м. Пряшеві, з терміном навчання до червня 2017 року та повинен нести аліментний обов'язок по утриманню своєї повнолітньої дочки на період навчання.

При визначені розміру аліментів судом враховано матеріальне та сімейне становище відповідача, який працює, має на утриманні неповнолітнього сина та кредитні зобов'язання, а також матеріальне становище третьої особи, яка є студенткою Пряшівського університету у м. Пряшеві та не має самостійного доходу. Суд прийшов до висновку, що розмір аліментів у вигляді 1/7 частки доходів відповідача буде відповідати його реальним можливостям, без погіршення його майнового стану та його утриманців. Третя особа має потенційну можливість реалізувати своє право на працю для задоволення її інших потреб.

Апеляційний суд вважає, що місцевий суд вірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь повнолітньої дочки аліментів на час її навчання у вищому навчальному закладі, оскільки остання потребує такої допомоги і відповідач має можливість її надавати.

Також апеляційний суд погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром стягнених аліментів - 1/7 частина усіх видів заробітку, оскільки судом визначено цей розмір з урахуванням матеріального та сімейного становища відповідача та позивачки, оскільки обов'язок щодо надання вказаної допомоги поширюється на обох батьків, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, тому апеляційним судом не приймається до уваги довід скарги про необхідність збільшення розміру аліментів до ? частини.

Довід скарги, що суд невірно оцінив сімейний та майновий стан відповідача є безпідставним, оскільки ОСОБА_2 в жовтні 2010 року створив іншу сім'ю, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, сам працює на заводі у шкідливих умовах праці, що також потребує витрат на підтримання свого здоров'я та достатнє харчування.

Згідно ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до частин 1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка та повнолітня дочка сторін зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1, але фактично ОСОБА_3 проживає у гуртожитку Пряшівського університету в м. Пряшеві корпус 2В/3В кімната 2В/3В, про що свідчить договір на проживання № 713 (а.с.33-35).

З урахуванням наведеного до суду з позовом про стягнення аліментів повинна була звертатися особисто ОСОБА_3, а не її мати ОСОБА_1, яка не є представником повнолітньої дочки за довіреністю.

Проте, приймаючи до уваги те, що відповідач рішення суду не оскаржує, оскільки погодився з ним, про що він підтвердив і в апеляційному суді, суд апеляційної інстанції не може вийти за межі ( а не доводи) апеляційної скарги і таким чином погіршити становище апелянта, який не просить про скасування рішення суду і відмову у позові.

Між тим, рішення суду підлягає зміні в частині викладення абзацу другого резолютивної частини, оскільки суд на порушення вимог ст. 215 ЦПК України не конкретизував висновки по суті позовних вимог, а саме не зазначив періодичність стягнення аліментів, період навчання тощо.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2015 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (ІПН НОМЕР_2) аліменти на її утримання на час навчання у Пряшівському університеті м. Пряшев Словацької республіки у розмірі 1/7 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 29 грудня 2014 року і до закінчення навчання ( червень 2017 року), але не більше ніж до досягнення повнолітньою донькою 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: