Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Мацунича М.В., Панька В.Ф.

при секретарі - Дашковській С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_5, орган опіки і піклування Ужгородської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання іпотечних договорів недійсними та припиненими, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

TOB «Кредитні ініціативи» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_5, орган опіки і піклування Ужгородської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 20.03.2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (право вимоги якого згідно договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012 р. набуло TOB «Кредитні ініціативи») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №27/8-08, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 61 тис. євро із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,5% річних з кінцевим терміном повернення 19.03.2013 р.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27.03.2008 року між ПАТ АКПІБ та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір №68/23-2008, відповідно до якого в іпотеку банку було передано квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності. 28.03.2008 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір №75/23-2008, відповідно до якого в іпотеку Банку передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить цьому іпотекодавцю на праві власності. 31.03.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір №76/23-2008, за умовами якого остання передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності квартиру загальною АДРЕСА_2

Взяті на себе зобов'язання позичальник ОСОБА_5 щодо повернення кредиту та відсотків за його користування за кредитним договором не виконує і станом на 28.02.2013 року заборгованість по кредиту складає 36150,74 дол.США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 366041,59 грн., з яких: 34833,16 дол. США. що еквівалентно 364648,57 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1317,58 дол.США, що еквівалентно 13793,02 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом. Тому позивач просив з метою погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки згідно зазначених іпотечних договорів.

У процесі розгляду справи представник позивача TOB «Кредитні ініціативи» подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь товариства заборгованість за кредитним договором, яка станом на 14.11.2014 року становить 1558722,30 грн., з яких: 668716,80 грн. - заборгованість тілy кредиту; 207164,76 грн. - заборгованість по відсотках; 682840,74 грн. - пеня за порушення зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки визначені в первісній позовній заяві.

Відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, інтереси яких представляв ОСОБА_2. подано зустрічні позовні заяви до TOB «Кредитні ініціативи», третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального органу ОСОБА_7, про визнання зазначених іпотечних договорів недійсними та припиненими і зобов'язання вчинити певні дії.

Представник позивачів вважав, що ці іпотечні договори є недійсними та неукладеними, що свідчить про відсутність правовідносин між його сторонами і це його твердження випливає з того, що кредитні правовідносини за договором між позивачем та ОСОБА_5 не виникали, а тому воно не може бути забезпечено.

Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмети іпотеки по всім договорам іпотеки, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Представник відповідачів по первісному позову з цим рішенням не погодився, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким просив зменшити розмір неустойки до нульового рівня, у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги просив задоволити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

В судовому засіданні апелянт скаргу з наведених підстав підтримав.

Представник позивача по первісному позову вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що первісні позовні вимоги є доведеними, а зустрічні позовні вимоги є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження відсутності договірних відносин між банком та ОСОБА_5, що підтверджено рішенням Перечинського районного суду від 30.04.2013 р. та рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.12.2013 р., відсутність цих зобов'язань є підставою для визнання відсутності зобов'язань по договорам іпотеки; ОСОБА_5 повернув банку 55 493,17 євро; суд не зменшив розмір неустойки; суд не застосував ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Перечинським районним судом 30 квітня 2013 року прийнято рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору ПАТ «АКПІБ», ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» про зобов'язання виконувати договори кредиту. Цим рішенням у задоволенні позову відмовлено, але у мотивувальній частині рішення зазначено, що договори кредиту, які були укладені між банком та відповідачами по справі є неукладеними. На такому висновку базується і рішення Ужгородського районного суду від 25 грудня 2013 р., яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання недійсними договорів про іпотечний кредит. Але зазначені рішення та встановлені ними факти не можуть прийматись до уваги при розгляді даної справи, оскільки рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27 травня 2014 р. рішення Перечинського районного суду від 30 квітня 2013 р. скасовано і у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту цивільних прав та інтересів. В цьому рішенні відсутні вказівки на не укладення договорів кредиту та іпотечних договорів. Навпаки, в мотивувальній частині цього рішення міститься констатація укладення зазначених договорів.

Відповідно до п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. З матеріалів справи вбачається, що із окремою заявою про зменшення неустойки відповідачі не звертались. Більш цього, в рішенні суду першої інстанції дана належна оцінка співмірності заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитом та розміром пені і констатовано, що розмір останньої не перевищує заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

Що ж стосується такого доводу апеляційної скарги як незастосування судом ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то слід зазначити наступне.

Відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено наступне:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_4 проживає в квартирі, яка є предметом іпотеки і розмір її 37,3 кв.м; відповідач ОСОБА_3 також проживає в квартирі, яка є предметом іпотеки і її розмір 55.1 кв. Тому дія зазначеного Закону розповсюджується і на ці правовідносини. Тому позовні вимоги в частині звернення стягнення на ці предмети іпотеки підлягають задоволенню з врахуванням вимог Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто з відстрочкою виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення дії зазначеного Закону. Це відповідає вимогам ст.217 ЦПК України, відповідно до якої суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

По справі установлено, що іпотекодавець ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Задовольняючи позов в частині звернення стягнення на квартиру цієї особи, суд першої інстанції виходив з того, що новий власник квартири має такі ж обов'язки перед кредитором як і попередній власник. Однак оскільки нового власника в даний час немає, вважав, що кредитор має право на звернення стягнення на це майно.

З цим висновком суд не погоджується на підставі наступного.

Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч.1 ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаний з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Як вказано, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Після її смерті станом на час прийняття оскаржуваного рішення належну їй квартиру у спадок не прийнято, спадщина відумерлою не визнана. Тому в зазначений час відсутній власник цієї квартири, яка перебуває в іпотеці, а всі зобов'язання ОСОБА_6 припинились в день її смерті. Тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити по причині припинення зобов'язань ОСОБА_6, що не позбавляє позивача пред'явлення вимоги до нового власника цієї квартири після встановлення такого.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 315 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 року по даній справі змінити.

В частині погашення заборгованості ОСОБА_5 за договором про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20.03.2008 р., яка станом на 14.01.2014 р. становила 81 193,15 євро шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки № 75/23-2008 р. від 28.03.2008 р. - квартиру АДРЕСА_1 власником якої значиться ОСОБА_6 відмовити.

Доповнивши резолютивну частину рішення після другого абзацу цієї частини рішення наступним новим абзацом такого змісту: «Відстрочити виконання цього рішення в частині звернення стягнення на предмети зазначених договорів іпотек до закінчення дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів і в іноземній валюті».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :