АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12_" лютого__ 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Ткача З.Є.,
Суддів Шевчук Г.М., Жолудько Л.Д.
при секретарі Любчик Л.В.
з участю представників ОСОБА_1 .: ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 .; представника КП фірми “ Тернопільбудінвестзамовник” Осадчук С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, комунального підприємства фірми “ Тернопільбудінвестзамовник” про про визнання недійсними рішень та ухвал Тернопільської міської ради, державного акту на право постійного користування землею та надання в користування земельної ділянки для обслуговування будинку,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_1 . звернувся в суд з позовом до Тернопільської міської ради, комунального підприємства фірми “ Тернопільбудінвестзамовник” про визнання недійсними:
-п.4.1 ухвали Тернопільської міської ради від 28.05.1996 р. “ Про порядок перезакріплення земельних ділянок”;
-рішення Тернопільської міської ради від 28.02.2002 р. “ Про видачу документів на право користування”;
-рішення виконкому Тернопільської міської ради за № 1061 від 04.08.2006 р. “ Про розгляд звернення фірми “ Тернопільбудінвестзамовник” про надання дозволу на проектування та будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою вул. АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,04 га, наданій у постійне користування;
-державного акту на право постійного користування землею, виданого фірмі “ Тернопільбудінвестзамовник”.
Крім того, позивач просив Тернопільську міську раду надати йому в користування земельну ділянку площею 0,370 кв.м для обслуговування будинку, ? частина якого належить йому на праві приватної власності.
Позивач вказував, що він є співвласником ? частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці площею 369,5 кв.м, у т.ч., 150,6 кв.м зайнято під будівлями, а 218,9 кв.м становить ґрунт.
Посилаючись на те, що міською радою надано в постійне користування фірмі “ Тернопільбудінвестзамовник” земельну ділянку площею 0,4 га за адресою вул. АДРЕСА_2 , у склад якої входить і земельна ділянка, на якій розташований будинок, співвласником якого він є, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 04.11.2008 року у позові ОСОБА_1 . до Тернопільської міської ради, комунального підприємства “ Тернопільбудінвестзамовник” про визнання недійсними рішення сесії Тернопільської міської ради від 28.02.2002 р., державного акту на право постійного користування землею за № 651, визнання недійсними ухвали ХІ сесії Тернопільської міської ради ХХІІ скликання від 28.05.1996 р. про надання земельної ділянки в постійне користування, рішення виконкому Тернопільської міської ради за № 1061 від 04.08.2006 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 . просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема, суд зробив неправильний висновок про правомірність вилучення земельної ділянки, на якій розташований жилий будинок, співвласником якого він є, а також неправильно застосував строки позовної давності, не звернувши увагу на початок перебігу їх. Крім того, суд в основу свого рішення поклав висновки, викладені в інших судових рішеннях, які були розглянуті судами за позовами інших осіб та з інших підстав.
У судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_3 . та ОСОБА_2 . апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Представник Тернопільської міської ради повторно не з'явився в судове засідання. Про час і місце його повідомлений належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 . підлягає до часткового задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи, до складу позовних вимог позивача входили його вимоги про покладення обов'язку на Тернопільську міську раду надати йому в користування земельну ділянку розміром 0,370 кв.м для обслуговування будинку.
Суд не розглянув цієї вимоги, не з'ясував, чи звертався позивач із заявою в установленому порядку до міської ради про надання йому спірної земельної ділянки, не перевірив, чи приймалось будь-яке рішення по цій заяві, з приводу цієї вимоги сторони не подавали докази, не давали пояснень, що робить неможливим усунути цей недолік ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Наведене відповідно до вимог ст.311, ч.1,п.5 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
Разом з тим, суд у мотивувальній частині рішення вказав, що не підлягає до задоволення позов у частині визнання недійсним та скасування рішення сесії сільської ради за № НОМЕР_1 року про відмову в приватизації позивачу спірної земельної ділянки, так як вона виділена і знаходиться у користуванні іншої особи, хоча з такими вимогами позивач до суду не звертався.
У матеріалах справи був відсутній Державний акт на право постійного користування землею, виданий 28.03.2002 р. фірмі “Тернопільбудінвестзамовник”, правомірність якого оспорював позивач і оцінку якому дав суд, що свідчить про невідповідність рішення суду вимогам ч.3 ст.213 ЦПК України. . Ксерокопія згаданого акту була долучена позивачем лише в суді апеляційної інстанції.
Крім того, виходячи з положень ст.ст. 2,71 ЦК УРСР в ред. від 18.07.1963 р., чинних на час виникнення правовідносин, ст.ст. 1, 256, 268,ч.1,п.4 ЦК України, позовна давність поширюється на цивільні відносини, до яких не відносяться правовідносини щодо користування земельною ділянкою, які регулюються Земельним кодексом. Позовна давність також не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право.
Суд, відмовивши позивачеві в позові про визнання недійсними та скасування рішень Тернопільської міської ради про вилучення земельної ділянки та надання її в користування КП фірмі “ Тернопільбудінвестзамовник”за пропуском строку позовної давності, не звернув увагу на згадані норми цивільного законодавства, що привело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відмовляючи в позові про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею за № 651, суд виходив з того, що законність цього акту стверджується судовими рішеннями від 03.06.2004 р., 18.03.2008 р. по справі за позовом КП фірма “ Тернопільбудінвестзамовник” до ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 . про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виселення та знесення жилого будинку.
Наявність згаданих судових рішень, які були ухвалені по спору щодо знесення іншого жилого будинку в зв'язку з вилученням земельної ділянки для громадських потреб і відшкодування в зв'язку з цим відповідної компенсації іншим особам сама по собі не може бути підставою звільнення від доказування обставин, що стосуються доведення правомірності Державного акту на право постійного користування землею за № 651, виданого Тернопільською міською радою 28.03.2002 р. КП фірмі “ Тернопільбудінвестзамовник”, за позовом ОСОБА_1 . про визнання недійсним цього акту з інших підстав, зокрема, з підстави надання частини земельної ділянки КП фірмі “Тернопільбудінвестзамовник”, що перебувала в його користуванні.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу, укладеного 14.11.1977 р. між ОСОБА_6 . та ОСОБА_7 . і ОСОБА_1 ., ОСОБА_7 . і ОСОБА_1 . купили в рівних частках належну ОСОБА_6 . ? частину жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ( нині вул. АДРЕСА_2 ) на земельній ділянці площею 370 кв.м.
Відповідно до реєстраційного посвідчення Тернопільського міжміського бюро технічної інвентаризації від 18.11.1977 р. за позивачем ОСОБА_1 . зареєстровано ? частину цього будинку.
Згідно з планом земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, під будівлями знаходиться 150,6 кв.м земельної ділянки, а 218,9 кв.м становить ґрунт.
Відповідно до вимог ст.90 ЗК УРСР в ред. від 25.12.1970 р., чинного на час переходу права власності на частину жилого будинку до позивача ОСОБА_1 ., на землях міст при переході права власності на будівлю переходило і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність до кількох осіб земельна ділянка переходила в користування всіх співвласників будівлі.
Суд не перевірив, чи були правомірними землекористувачами попередні співвласники будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 у м.Тернополі, хоча з'ясування цієї обставини має значення для встановлення факту правомірного користування спірною земельною ділянкою позивачем і дотримання порядку надання її іншій особі без вилучення ( викупу)( ст.17.ч.8 ЗК України від 13.03.1992 р., ст.116,ч.5 ЗК України в ред від 25.10.2001р.).
Підлягають перевірці і оцінці доводи сторін з приводу з'ясування обставин, що стосуються наявності чи відсутності факту знесення в установленому порядку спірного жилого будинку в зв'язку з вилученням спірної земельної ділянки для громадських потреб і дотримання передбаченого законодавством Порядку відшкодування вартості належних їм жилих будинків, інших будівель та пристроїв, що зносяться у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб, і забезпечення їх жилою площею, затвердженого постановою Кабміну УРСР від 17.01.1962 р. за № 61.
Виходячи з того, що доведення правомірності рішення виконкому Тернопільської міської ради за № 1061 від 4.08.2006 р. про надання дозволу КП фірмі “ Тернопільбудінвестзамовник” на проектування та будівництво багатоквартирного жилого будинку на земельній ділянці площею 0,4 га, до складу якої входить і спірна земельна ділянка, є похідним від обставин, які були неповно з'ясовані судом, колегія не може визнати законним та обґрунтованим рішення суду в частині правомірності вищезгаданого рішення виконкому міської ради.
При новому розгляді справи слід урахувати наведене, зібраним доказам дати належну оцінку і в залежності від установленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.5; 311,ч.1,п.5; 313; 314,315,317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 . частково задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 4 листопада 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому його складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді