ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 7 червня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

           головуючого-судді: Ліпського Д.В.,

     суддів:  Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.І.,           Кобилянського М.Г.,

 при секретарі - Проценко О.О.,

           розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу № 2-650/2004 р. за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Державної податкової інспекції у Солом”янському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України за касаційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Солом”янському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України на рішення Солом”янського районного суду м. Києва від 22 березня 2004 року та  ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 в листопаді 2003 року звернулася до суду із скаргою на неправомірну бездіяльність Державної податкової інспекції у Солом”янському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України. Просила визнати неправомірною  відмову відповідачів ліквідувати присвоєний їй ідентифікаційний номер та проставити в її паспорті відмітку про наявність у неї права на здійснення будь-яких платежів без зазначення ідентифікаційного номера, завірити його підписом відповідальної особи та гербовою печаткою ДПІ у Солом»янському районі. Зобов»язати ДПА України виключити її ідентифікаційні номери та інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов»язкових платежів шляхом внесення змін до цього реєстру. Зобов»язати ДПІ у Солом»янському районі та ДПА України здійснювати її облік за альтернативною формою обліку застосування ідентифікаційних номерів.

Свої вимоги мотивувала релігійними переконаннями та ст. 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов”язкових платежів”.

Рішенням Солом”янського районного суду м. Києва від 22 березня 2004 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов»язано ДПІ у Солом»янському районі м. Києва  зробити на одній  із сторінок паспорту ОСОБА_1, що передбачена для особливих відміток, спеціальну відмітку-напис: «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру», посвідчивши напис підписом керівника та гербовою печаткою ДПІ у Солом»янському районі м. Києва, та надати про це інформацію ДПА України для внесення нею до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов»язкових платежів змін - виключення з баз даних всіх  рівнів Державного реєстру інформації щодо ОСОБА_1 В решті позову було відмовлено.

Ухвалою  апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2004 року апеляційні скарги представника Державної податкової інспекції у Солом”янському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України та ОСОБА_1 були відхилені, а  рішення Солом”янського районного суду м. Києва від 22 березня 2004 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Державна податкова інспекція у Солом”янському районі м. Києва та Державна податкова адміністрація України звернулись з касаційною скаргою на рішення Солом”янського районного суду м. Києва від 22 березня 2004 року та  ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2004 року, у якій просить скасувати судові рішення у зв”язку з порушенням при розгляді справи норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів”, відповідно до яких Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів (далі - Державний реєстр) створюється для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, зобов”язаних сплачувати податки, збори, інші обов”язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону, передбачена можливість ведення обліку платників податку, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття податків та інших обов”язкових платежів.

Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки обрання альтернативної форми обліку платником податку - це право, надане громадянину Законом. Посилання суб”єкта оскарження на відсутність механізму внесення відміток в паспорти громадян не може бути перешкодою до реалізації прав платниками податків, закріплених  в Законі, та підставою для невиконання його вимог посадовими особами Державної податкової інспекції.

Крім того, п. 6 Положення “Про паспорт громадянина України” передбачає можливість внесення записів до паспорта, передбачених цим Положенням або законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів” передбачено, що для осіб, які  через свої релігійні  або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше  встановлені форми обліку платників податків та інших обов”язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Крім того, будь-яких застережень щодо застосування норм  закону по відношенню до осіб, яким цей номер був присвоєний раніше, Закон не містить.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального і процесуального права та дали належну правову оцінку обставинам у справі.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом”янському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення, а рішення Солом”янського районного суду м. Києва від 22 березня 2004 року та  ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2004 року - без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                               Ліпський Д.В.

 ­­­­­­­

Судді:                                                                       Юрченко В.В.

                                                                                   Амєлін С. Є.  

                                                                                   Гурін М.І.

                                                                                   Кобилянський М.Г.

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                      Юрченко В.В.