ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-12368/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2006 року                                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі  Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на постанову судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 січня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про зобов'язання призначити пенсію -

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування постанови судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 січня 2006 року, якою скасована постанова Ленінського районного суду міста Кіровограду від 10 листопада 2005 року та на відповідача покладений обов'язок призначити позивачу пенсію на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”. Просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах  внутрішніх справ до березня 1996 року, і вислуга становить більше 15 років. В червні 2005 року звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії згідно зі статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”. В липні 2005 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області відмовило позивачу в призначенні пенсії через відсутність на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ встановленого Законом загального трудового стажу та недосягненням 45-річного віку.

Вважаючи таке рішення протиправним позивач, в порядку передбаченому главою 31-А ЦПК України 1963 року, звернувся в суд зі скаргою на вказане рішення суб'єкта владних повноважень.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач мав право на пенсію військовослужбовця, оскільки на день звернення до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області з питанням про призначення військової пенсії досяг 45-річного віку та мав стаж служби в органах внутрішніх справ понад 15 років при загальному трудовому стажі 28 років.

 Апеляційний суд прийшов до обґрунтованого і законного рішення про порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача та правомірно зобов'язав призначити пенсію як особі з числа працівників органів внутрішніх справ.

Оскільки доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 січня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.