Справа №591/720/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.
Номер провадження 22-ц/788/449/15 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.
Категорія - 59
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2015 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Дубровної В. В. , Сибільової Л. О.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Коцюби Олександра Анатолійовича
на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2015 року
у справі за поданням державного виконавця про примусове проникнення до житла при виконанні
рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 червня 2014 року
про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5
в с т а н о в и л а :
Ухвалою суду від 04 лютого 2015 року в задоволенні подання про примусове проникнення до житла відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду і постановлення нової про задоволення подання з тих підстав що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 18 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 борг в сумі 10416,75 грн.
Вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим виконавчий лист № 587/1854 від 30 липня 2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 10416,75 грн. спочатку перебував на виконанні у ДВС Сумського районного управління юстиції.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 18 серпня 2014 року повідомила державного виконавця про те, що вона не проживає за місцем своєї реєстрації, а мешкає у АДРЕСА_2, - державним виконавцем ДВС Сумського районного управління юстиції 15.09.2014 р. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с.14, 15).
17 вересня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Сумського міського управління юстиції Кацюбою О.А. було відкрите виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 587/1854 від 30 липня 2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 10416,75 грн. (а.с.3, 4).
04 лютого 2015 року державний виконавець відділу ДВС Сумського міського управління юстиції звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла ОСОБА_4
Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення позову, висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону. При цьому виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 та п.10 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" 1. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 3. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України 1. Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Обгрунтовуючи своє подання державний виконавець посилався на те, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що за даними АІПС "Автомобіль" транспортні засоби за боржником не зареєстровані;
у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про наявність у баржника нерухомого майна відсутні;
за інформацією ДПС м. Суми за боржником не зареєстровано відкритих рахунків у фінансових установах, офіційно доходів боржник не отримує;
за даними УПФУ м.Суми боржник пенсії не отримує.
Державний виконавець посилався на те, що відсутність іншого майна, належного боржнику, робить неможливим виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Колегія суддів вважає, що державний виконавець не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів про те, що боржник ухиляється від добровільного виконання рішення суду, а також що такий захід як примусове проникнення до житла є єдино можливим у даному разі заходом для примусового виконання рішення суду. При цьому виходить з наступного.
При розгляді подання державного виконавця суд першої інстанції вірно керувався ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" 3. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища.
Зі змісту п.4 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 376 ЦПК України вбачається, що дозвіл на примусове проникнення до житла чи іншого володіння надається судом лише у разі умисних дій боржника, який перешкоджає виконавцю зайти в жиле приміщення чи інше володіння особи з метою виконання судових рішень та рішень інших органів.
Проте ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні з апеляційною скаргою державний виконавець не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів про умисні дії боржника, який перешкоджає державному виконавцю зайти в жиле приміщення боржника.
Зокрема. Державний виконавець не надав доказів про те, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження; про те, що боржнику було відомо про заплановані виконавчі дії за місцем проживання боржника 14.10.2014 р., 05.11.2014 р. та 15.01.2015 року, а також про те, що боржник отримував виклики державного виконавця до відділу ДВС.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції державний виконавець пояснив, що постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана боржнику рекомендованою кореспонденцією, проте боржником не була отримана, т.я. повернулась до відділу ДВС "за закінченням терміну зберігання".
Сам по собі факт, що діючим законодавством не передбачено вимоги про надіслання боржнику рекомендованою кореспонденцією листів з повідомленнями боржника про дату вчинення виконавчих дій або про виклик до відділу ДВС, - не звільняє державного виконавця від обов'язку доведення в суді факту отримання боржником цієї кореспонденції.
Крім того, слід зазначити наступне. З пояснень державного виконавця та представника ОСОБА_5 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що боржниця ОСОБА_4 не являється власником квартири АДРЕСА_2 - про примусове проникнення до якої подане до суду подання державного виконавця. Про те, що в названій квартирі проживає боржниця - відомо тільки з її слів.
Належні докази про те, хто являється власником названої квартири, суду не надані. Державний виконавець це питання під час вчинення виконавчих дій не з'ясував, а також не з'ясував чи дійсно в цій квартирі проживає боржник та на яких підставах, чи знаходиться в квартирі майно боржника, а також не запропонував власнику цієї квартири надати можливість державному виконавцю безперешкодно зайти в цю квартиру, провести її огляд та описати майно боржника.
Отже, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець не вичерпав усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" можливості для проведення перевірки майнового стану боржника та опису його майна.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали суду не вбачається, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Коцюби Олександра Анатолійовича відхилити.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -