Справа №591/8318/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клімашевська І. В.
Номер провадження 22-ц/788/417/15 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.
Категорія - 24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2015 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Дубровної В. В. , Сибільової Л. О.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 січня 2015 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до ОСОБА_3
про стягнення заборгованості -
в с т а н о в и л а :
25 грудня 2014 року ТОВ "Сумитеплоенерго" звернулось до суду з позовом, просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" 2 540 грн. 53 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 квітня 2012 року по 30 серпня 2013 року та 243 грн. 60 коп. - повернення судового збору.
При цьому товариство посилалось на те, що є виробником та виконавцем послуг в м. Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, користується послугами з централізованого опалення, проте надані послуги не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01.04.2012 р. по 31.08.2013 р., яка складає 2 540,53 грн.
Рішенням суду від 20 січня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені та невірно застосовані норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Сумської міської ради від 03 серпня 2005 р. № 1338-МР "Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії" цілісний майновий комплекс по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії, який належить територіальній громаді міста Суми, було передано в оренду ТОВ "Сумитеплоенерго" строком на 10 років.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 720 від 27.12.2005 р. "Про визначення виробників послуг і виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми" ТОВ "Сумитеплоенерго" з 01.10.2005 р. визнано виробником і виконавцем послуги населенню по місту Суми з транспортування і передачі теплової енергії, з теплопостачання і гарячого водопостачання.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20.05.2011 р. "Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми" ТОВ "Сумитеплоенерго" було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води .
Таким чином вбачається, що ТОВ "Сумитеплоенерго" у встановленому законом порядку у спірному періоді було визначено надавачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води .
Судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 17 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" 8356 грн. 99 коп. заборгованості з оплати послуг з теплопостачання за період з 01.11.2007 р. по 31.03.2012 р. та судові витрати ( ас. 34).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2007 року ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (ас. 35).
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що послуги ТОВ "Сумитеплоенерго" з централізованого опалення у спірному періоді не отримував, так як його квартира відключена від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення. Крім того, між ним та позивачем відсутній договір щодо надання послуг з теплопостачання (ас. 77).
При ухваленні рішення суд першої інстанції визнав, що доводи відповідача дають підстави для відмови у задоволенні позову.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Постановлене у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відносно доводів відповідача про необґрунтованість позову з тих підстав, що декілька років тому він відключив належну йому квартиру від мережі централізованого опалення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини регулюються наступними норми матеріального права:
Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76;
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, з урахуванням змін, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1268 (далі - Правила № 630);
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок № 4), з урахуванням змін, що внесені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року №169 (далі - Наказ №169);
ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України.
Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами № 630, в яких з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Згідно з п. 26 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Відповідно до п. 25 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Порядком № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Крім того, Наказом №169 було внесено зміни до Порядку № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Названим Порядком № 4, зокрема, передбачається наступне :
п. 2.1 Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку;
п. 2.2 Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.
п. 2.3.1 Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.
п. 2.4.1 Разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, теплолічильників тощо; теплові навантаження місць загального користування; розраховані теплові навантаження будинку; технічні рішення з перерахунку та заміни внутрішньобудинкових систем газо- та електропостачання (залежно від типу нагрівачів).
п. 2.4.2 Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.
п. 2.5 Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
п. 2.6 По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
п. 2.7 Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
За таких обставин вбачається, що єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є Акт про відключення, затверджений відповідною Комісією. В той же час проведене відповідачем відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.
Таким чином ухвалюючи нове рішення у справі колегія суддів виходить з того, що позов ТОВ "Сумитеплоенерго" до ОСОБА_3 про стягнення вартості наданих послуг із централізованого опалення підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що відключення від централізованого теплопостачання у належній йому квартирі було проведене без дотримання встановленого для цього порядку, тобто самовільно, а тому відсутні підстави для звільнення його від оплати фактично наданих позивачем послуг.
Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 16 травня 2011 року у справі № 6-9цс11, від 26 вересня 2012 року № 6-95цс12 та від 26 вересня 2012 року № 6-96цс12, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Відсутність письмово укладеного сторонами договору на надання послуг з централізованого опалення не звільняє відповідача від обов'язку щодо їх оплати. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 19 Закону від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 цього Закону передбачено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги", - підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 933) .
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК, статей 19 - 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови N 630 убачається, що умови типового договору, які набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, статей 627, 630 ЦК та статей 19, 20 Закону N "Про житлово-комунальні послуги".
Усі зазначені вище та проаналізовані положення чинного законодавства кореспондуються з нормами статей 13, 41 Конституції і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження: по-перше, встановлено право безперешкодно і в повному обсязі здійснювати правомочності власника щодо свого майна; по-друге, визначено межі допустимого розумного втручання держави у здійснення правомочностей власника. Причому таке втручання здійснюється з дотриманням принципу справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.
Крім того, вирішуючи справу колегія суддів керується правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постанові від 10 жовтня 2012 р. у справі N 6-110цс12. Згідно з ч.2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу .
Слід також зазначити наступне. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 3 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
У відповідності зі ст. 32 названого Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити в захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чч. 2 та 5 ст. 13 цього Кодексу.
Позивач -ТОВ "Сумитеплоенерго" отримало в оренду цілісний майновий комплекс з виробництва та транспортування теплової енергії, визнане надавачем житлово-комунальних послуг, а тому зобов'язане надавати відповідачу послуги з теплопостачання, незалежно від укладання останнім договору (п. 2 ст. 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг).
Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання перед ТОВ "Сумитеплоенерго" на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Оскільки зобов'язання відповідача оплачувати послуги виникає на підставі дії законів, то неукладення договору не звільняє його від сплати заборгованості за теплову енергію.
Розрахунок заборгованості з наданих послуг з централізованого опалення міститься на ас. 50-51, його правильність не оспорюється.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" підлягає стягненню 365 грн. 40 коп. - повернення судового збору.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, пп. 2, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 січня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" 2 540 грн. 53 коп. - заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 квітня 2012 року по 30 серпня 2013 року та 365 грн. 40 коп. - повернення судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -