ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Нечитайло О.М., Степашко О.І., Усенко Є.А.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області про визнання права на перерахунок пенсії.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПФУ про визнання права на перерахунок пенсії. При цьому зазначала, що в період з 14.09.1971 року по 20.09.1980 року працювала в Чаунському районі Чукотського автономного округу, який є районом Крайньої Півночі, тому, згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.01.2004 року має право на перерахунок пенсії в зв'язку з наявністю пільгового пенсійного стажу за час роботи на Крайній Півночі.
В трудовій книжці позивачки є записи про її роботу, наявність пільгового стажу підтверджується довідками про періоди роботи в районах Крайньої Півночі и розрахунок оплати праці, в який входить районний коэффіцієнт та процентні надбавки.
Рішенням УПФУ від 08.06.2005 р. їй безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії з цих підстав. Вважаючи таке рішення УПФУ неправомірним, позивачка просила позов задовольнити та визнати за нею право на перерахунок пенсії.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2005 року, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею права на перерахунок пенсії з урахуванням роботи на Крайній Півночі та зобов'язання УПФУ в м. Первомайську Миколаївської області провести зазначений перерахунок з 01 січня 2004 року.
Не погоджуючись із зазначеними судовим рішенням, відповідач 21 грудня 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі УПФУ в м. Первомайську Миколаївської області просить скасувати рішення судів та постановити нове - про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку відповідача, висновки суду суперечать вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших підзаконних нормативних актів.
Касаційна скарга УПФУ в м. Первомайську Миколаївської області підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.
Судом правильно встановлено, що 14.09.1971 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу у відділ охорони при РВМ Чаунського райвиконкому Магаданськой області, де працювала до 01.04.1975 року, після чого була відкомандирована у розпорядження приску «Червоноармійський». 01.04.1973 року в порядку переводу була прийнята на роботу в порядку переводу прибиральницею хозбази Иєвекського гірничо-збагачувального комбінату спільного виробничого об'єднання «Северовостокзолото». 25.08.1975 року переведена на роботу доярки на тому ж підприємстві. 20.03.1976 року в порядку переводу прийнята на роботу сторожем обхідного посту у відділенні охорони при РВМ Чаукського райвиконкому Магаданської області. В період з 1979 по 1980 роки в цій установі виконувала обов'язки бригадира бригади №4 и контролера КПП. 20.09.1980 року звільнена за власним бажанням.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за нею право на перерахунок пенсії у зв'язку з роботою в районах Крайньої Півночі з 14.09.1971 року по 20.09.1980 року, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі...», інших нормативно-правових актів, та встановлених по справі обставин.
Згідно з положеннями, зазначеними в п. 5 Прикінцевих положень Закону ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи до 01.01.1991 р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до цих районів, зараховується до страхового пенсійного стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 р.
Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі...», Інструкцією про порядок надання пільг встановлювався порядок, згідно з яким період роботи у цих районах зараховувався до загального трудового стажу з розрахунку 1 рік роботи з 01.03.1960 р. дорівнює 1 року 6 міс. стажу.
Пільгове обчислення стажу, відповідно до вимог зазначених Указів, поширювалось не тільки на тих осіб, що прибули до цих місцевостей на підставі укладеного строкового трудового договору, а також і тих, що за власною ініціативою працювали в цих місцевостях, уклавши письмові трудові договори без визначення певного строку, але у всякому випадку строк такого письмового договору мав бути не меншим трьох років.
Згідно з наданими позивачкою довідками та із записами трудової книжки, вона працювала в районах Крайньої Півночі з 1971 р. до 1980 р. на підставі трудових договорів, які укладалися нею тривалістю не менше трьох років.
Оскільки, відповідно вимог трудового законодавства республік колишнього СРСР, доказами укладення письмового трудового договору можуть бути як записи трудової книжки так і письмові відомості про нарахування заробітної плати, а також інші докази, які свідчать про фактичне допущення працівника до роботи за відповідною посадою та виплату йому винагороди за працю.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, а суд апеляційної інстанції погодився з ним, про неправомірність відмови УПФУ в м. Первомайську Миколаївської області в перерахунку пенсії позивачки з підстав відсутності доказів укладення нею письмових трудових договорів.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: __________________________ Шипуліна Т.М.
Судді: __________________________ Карась О.В.
__________________________ Нечитайло О.М.
__________________________ Степашко О.І.
__________________________ Усенко Є.А.