Р І ШЕ Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

Справа № 752/260/15-ц

Провадження № 2/752/2175/15

16.02.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., за участі секретаря Титоренко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживача шляхом стягнення коштів вкладу, процентів, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

в січні 2015р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» (далі - відповідач) про захист прав споживача шляхом стягнення коштів вкладу, процентів, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, відшкодування моральної шкоди, при цьому пояснивши наступне.

12.12.2013р. між позивачем як вкладником та відповідачем було укладено Договір банківського вкладу № 67-в-17/682, згідно умов якого відповідачем було відкрито для позивача депозитний рахунок № НОМЕР_2 із строком зберігання 460 календарних днів зі сплатою щомісяця процентів з дати 12.12.2013р. по 17.12.2014р. за ставкою 25% річних та з дати 17.12.2014р. - за ставкою 3% річних та терміном поверненням коштів вкладу не пізніше 17.03.2015р. Разом з цим позивачем було сплачено та відповідачем зараховано на зазначений рахунок кошти у сумі 131224,0 грн. згідно квитанції № 3490 від 09.01.2014р. При цьому 09.01.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено Додатковий договір № 1 до основного Договору № 67-в-17/682, згідно якого за наведеним договором визначено суму вкладу у розмірі 136244,0 грн. Проте, з січня 2014 року відповідач без надання пояснень припинив виплачувати проценти за вкладом позивачу, зупинив обслуговування депозитного рахунку № НОМЕР_2, заблокував операції та видачу коштів за ним. Враховуючи наведене, 17.12.2014р. позивач звернувся із заявою до відповідача про повернення коштів вкладу. Крім того, позивач листом від 29.12.2014р. направив вимогу на адресу відповідача про розірвання Договору № 67-в-17/682 та негайне повернення коштів вкладу, сплати процентів за ним, шляхом їх виплати через касу відповідача або внесення у семиденній строк на депозитний рахунок нотаріуса для позивача як отримувача. Однак на зазначені вимоги позивача відповідач не надав відповіді, не повернув кошти вкладу і не сплатив проценти за ним позивачу. При цьому позивач зазначив, що в наслідок протиправної поведінки відповідача щодо безпідставного утримування коштів позивача і позбавлення його можливості розпоряджатися ними як майном для задоволення життєвих потреб, в наслідок чого позивач вимушений шукати додаткові засоби для існування і докладати зусилля для поновлення своїх порушених прав у судовому порядку, що завдало останньому душевних страждань. У зв'язку із наведеним позивач просив стягнути на його користь із відповідача кошти у сумі 277734,92 грн., де 136244,0грн. коштів вкладу, 358.34 грн. процентів за вкладом, 130794.24 грн. пені, 358.34 грн. нарахованих 3% річних, а також кошти інфляційного відшкодування від суми 136224,0 гривень у розмірі на день проголошення рішення, а також кошти у сумі 10000,0 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, і 10000,0 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі у судовому засіданні за наявними у справі доказами, якою позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги повністю, не заперечив проти заочного розгляду справи судом.

Відповідач, повідомлений про дату та час судового розгляду у порядку ст.74ЦПК України, не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, про поважність причин неявки не повідомив суд.

У зв'язку із наведеним суд ухвалив проводити заочний розгляд справи згідно ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Врахувавши пояснення позивача у позові, з'ясувавши обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позов повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.12.2013р. між позивачем як вкладником та відповідачем було укладено Договір банківського вкладу № 67-в-17/682, згідно умов якого відповідачем було відкрито для позивача депозитний рахунок № НОМЕР_2 із строком зберігання 460 календарних днів зі сплатою щомісяця процентів з дати 12.12.2013р. по 17.12.2014р. за ставкою 25% річних та з дати 17.12.2014р. - за ставкою 3% річних та терміном поверненням коштів вкладу не пізніше 17.03.2015р.

При цьому згідно квитанції № 3490 від 09.01.2014р. позивачем було сплачено та відповідачем зараховано на зазначений рахунок кошти вкладу у сумі 131224,0 грн.

Разом з цим 09.01.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір № 1 до основного Договору № 67-в-17/682, яким визначено суму вкладу у розмірі 136244,0 грн.

Вбачається, що 17.12.2014р. позивач звернувся із заявою до відповідача про повернення коштів вкладу за Договором № 67-в-17/682.

Крім того 29.12.2014р. позивач повторно звернувся листом до відповідача із вимогою про розірвання Договору № 67-в-17/682 та негайне повернення коштів вкладу, сплати процентів за ним, шляхом їх виплати через касу відповідача або внесення у семиденній строк на депозитний рахунок нотаріуса для позивача як отримувача.

Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати позивачу коштів вкладу і процентів за Договором № 67-в-17/682.

Враховуючи наведене суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Положеннями ч. 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Крім того згідно ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Разом з цим Верховним Судом України у положеннях листа «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014р. роз'яснено, що відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 р. у справі N 6-140цс13).

При цьому відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим положеннями ст. 610 визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положеннями ч. 2 ст. 614 ЦК України визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому, Верховний Суд України у положеннях Листа «Висновки Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року» від 01.07.2013р. роз'яснив, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі N 6-170цс12).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь позивача із відповідача кошти вкладу за Договором № 67-в-17/682 у сумі розміром 136244,0 грн.

Разом з цим положеннями ст. 1061 ЦК України визначено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

При цьому ВСУ у листі «Висновки Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року» від 01.07.2013р. зазначено правову позицію, згідно якої визнано правильними висновки судів про необхідність стягнення з банку - боржника на користь вкладників - кредиторів процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, а також 3 процентів річних та суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 травня 2013 р. у справі N 6-39цс13).

Положеннями Договору банківського вкладу № 67-в-17/682 визначено, що з 17.12.2014р. процентна ставка складає 3 процентів річних.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, про необхідність стягнути на користь позивача із відповідача проценти згідно Договору № 67-в-17/682 із суми вкладу 136244,0 грн. за період з 17 грудня 2014р. по 17 січня 2015 р. у розмірі 358.34 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у положеннях п. 8 Листа від 13.04.2011 р. роз'яснив, що аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. У зв'язку з цим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на них не поширюється (постанова від 15.11.2010 р. N 3-11гс10).

При цьому загальна сума 3% річних із суми простроченого грошового зобов'язання у розмірі 136244,0 грн. за період з 17 грудня 2014р по 17 січень 2015р. складає 358.34 грн.

Разом з цим інфляційні нарахування із суми простроченого грошового зобов'язання у розмірі 136244,0 грн. за період з грудня 2014р. по лютий 2015р. включно складає 36,54 грн.

У зв'язку із наведеним суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь позивача із відповідача кошти у сумі 358.34 грн. нарахованих 3% річних від простроченого грошового зобов'язання та 36,54 грн. інфляційних нарахувань.

Крім того, щодо вимог позивача про стягнення на його користь із відповідача пені за прострочення грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року за № 1023-XII, вищезазначений закон як спеціалізований регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ч. 2 прикінцевих положень закону України «Про захист прав споживачів», до приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Разом з цим відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

При цьому згідно п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Разом з цим положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року за № 2664-III, унормовано, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

До того ж згідно п. 4 і 14 ч. 1 ст. 4 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення, банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до закону України «Про банки і банківську діяльність».

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 47 закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року за № 2121-III, до банківських послуг належать залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.

Враховуючи наведене позивач є споживачем фінансових послуг відповідача щодо залучення останнім у вклад (депозит) коштів позивача на у мовах визначених Договором № 67-в-17/682.

При цьому аналогічну правову позицію зазначено Верховним Судом України у положеннях розділу «Фінансово-кредитні послуги» Листа «Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)» від 01.02.2013р., яким роз'яснено, що сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах N 1023-XII та N 2664-III терміни «споживчий кредит», «фінансова установа», «фінансова послуга» дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону N 1023-XII.

В свою чергу положеннями ч. 5 ст. 10 закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь позивача із відповідача 130794.24 грн. пені у розмірі 3% за кожен день прострочення повернення вкладу в сумі 136244,0 грн. за період з 17.12.2014р. по 17.01.2015р.

Крім того, щодо вимог позивача про відшкодування йому завданої відповідачем моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому зважаючи на значну суму простроченого відповідачем грошового зобов'язання, що в декілька разів перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а також враховуючи тривалий строк прострочення повернення коштів вкладу і відсутність добровільного поновлення прав позивача зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності докладення останнім додаткових зусиль для пошуку засобів для існування і задоволення своїх життєвих потреб, а також вжиття заходів для поновлення своїх порушених прав у судовому порядку, в наслідок чого позивачу було завдано душевних хвилювань і страждань.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про необхідність задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів у сумі 10000,0 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, що відповідатиме принципам добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судовий збір за майновий характер позовної заяви складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто судовий збір із ціни майнових вимог наведеного позову складає 2777,71 грн., що підлягає стягненню із відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215, 224-229 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживача шляхом стягнення коштів вкладу, процентів, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (код ЄДРПОУ 33299878) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) кошти вкладу в сумі 136224,0 гривень за Договором банківського вкладу № 67-в-17/682 від 12.12.2013р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (код ЄДРПОУ 33299878) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) кошти процентів у сумі 358.34 гривень за Договором банківського вкладу № 67-в-17/682 від 12.12.2013р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (код ЄДРПОУ 33299878) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) кошти 3% річних у сумі 358.34 гривень за прострочення грошового зобов'язання.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (код ЄДРПОУ 33299878) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) кошти інфляційного відшкодування у сумі 36,54 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (код ЄДРПОУ 33299878) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) кошти пені у сумі 130794.24 гривень

Стягнути із Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (код ЄДРПОУ 33299878) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) кошти у сумі 10000,0 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (код ЄДРПОУ 33299878) на користь держави кошти судового збору у сумі 2777,71 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Зазначена апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Суддя