Справа № 2-а-564 2008 р.
ПОСТАНОВА
ІМ ЯМ УКРАЇНИ
14 квітня 2008 року Стахановський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Очеретного О.В.
при секретарі Ярошенко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стаханові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності незаконною та перерахунок і стягнення щорічної грошової допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 вказує, що він є ветераном-інвалідом війни 2 групи і має право на пільги, встановлені Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" . Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради, яке повинно надавати йому встановлені законом соціальні щорічні допомоги, здійснювати соціальний захист населення.
Позивач вказує, що згідно із вимогами Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р. за № 3551-хіі із змінами та доповненнями , позивачу як ветерана-інваліду війни 2 групи щорічно до 05 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Позивач посилається на вимоги частини другої статті 5 Закону України „ Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування „ , якою встановлено що" 2. Виключно цим Законом визначаються:... мінімальний розмір пенсії за віком „. Згідно до ч.1 ст. 28 вказаного Закону та ст. 17 Закону України „ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії*", ця державна соціальна гарантія визначається у розмірі прожиткового мінімуму. За 2004 рік мінімальна пенсія за віком склала суму 284, 69 грн. На підставі вимог Закону України „ Про державний бюджет на 2007 рік" із змінами від 15.03.07р. ця мінімальна пенсія підвищується на один відсоток. Позивач вказує, що відповідно до законодавчих актів України, йому повинен відповідач сплатити щорічну грошову допомогу у наступних розмірах по рокам: За 2004 р.-284, 69 х8=2277 грн.52 коп.3а 2005 Р.-332 х8=2656 грн. За 2006 р.-359х8=2872 грн. За 2007 р.-410 грн.06 коп.х8=3280 грн.48 коп.
Тобто загальна сума грошової допомоги на вказаний час складає 11086 гривні. Відповідач сплатив позивачеві за вказаний час всього 1180 грн. Тому недосплачена сума з 2004 р. по 2007 p. p.- 9906 грн. Позивач просить суд стягнути суму 9906 грн. на його користь з відповідача УПТСЗН Стаханівської міської Ради та зобов язати відповідача Головне управління Державного казначейства України в Луганській області перерахувати зазначені кошти УПТСЗН.
Крім того позивач посилається на вимоги ст. 263 Цивільного Кодексу України та вказує, що до його позовних вимог не застосовується позовна давність, тому що не зважаючи на численні рішення Конституційного Суду України Закон України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" призупинявся Законами України „ Про державний бюджет", що виключає застосування позовної давності, а також не давало позивачеві
2
можливості звертатися до суду з питанням про стягнення недоплаченої грошової допомоги. Позивач просить суд визнати незаконною бездіяльність УПТСЗН Стахановської міської Ради по призначенню та сплаті йому щорічної грошової допомоги та Головного Управління Держказначейства України - по неперерахуванню грошових коштів для здійснення виплат, зобов язати відповідача УПТСЗН зробити донарахування та перерахунок призначеної йому щорічної допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 2004 року та стягнути з відповідача на його користь недосплачену суму щорічної грошової допомоги з 2004 року по 2007 рік в розмірі 9906 грн. Крім того позивач просить суд зобов язати відповідача УПТСЗН Стахановської міської Ради робити нарахування та сплату вказаної щорічної допомоги у разі підвищення мінімальної пенсії за віком, враховуючи всі зміни та доповнення до законодавства України. Позивач просить суд також зобов язати відповідача Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області зробити перерахування коштів до УПТСЗН Стахановської міської Ради для сплати йому недоплаченої допомоги.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягав, пояснив суду, що вказаними незаконними діями відповідача порушуються його конституційні права як ветерана-інваліда війни 2 групи, що ставить позивача в тяжке матеріальне становище. Висновки відповідача, що він не є відповідачем по справі він вважає безпідставними так як на відповідача покладені обов язки по соціальному захисту населення, але ж в цьому плані відповідачем нічого не робиться, ніякі питання перед вищими органами влади по належній сплаті щорічної грошової допомоги не ставиться.
Позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Представник УПТСЗН Стахановської міської Ради Чекаловська Ю.В. позовних вимог не визнає, пояснила, що виплати щорічної грошової допомоги ветеранам-інвалідам війни проводяться відповідно до розмірів бюджетних асигнованій , тому відповідальність за це несе Міністерство праці та соціальної політики України. Просить відмовити в позові позивача в повному обсязі. Розрахунок боргу нарахований вірно, згідно із законодавством, але ж відповідач сплачує тільки ті суми по цій допомозі, які надійшли до нього відповідно до Державного бюджету.
Представник відповідача ГУ Держказначейства України в Луганській області Харченко Олена Олександрівна пояснила, що казначейство тільки пересилає гроші, які надходять з Міністерства праці та соціальної політики на рахунки УПТСЗН, живих грошей казначейство не має та їх не розподіляє. Тому вона просить відмовити відповідачу у задоволенні позову в частині зобов язання ГУ Держказначейства України про перерахування коштів.
Заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку всім у сукупності зібраним доказам по справі суд вважає позов обґрунтованим та законним, підлягаючим частковому задоволенню із слідуючи підстав:
1 .Відповідно до вимог Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року за № 3551-хіі із змінами та доповненнями, ветеранам та інвалідам війни щорічно до 5 травня повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Згідно до пояснень відповідача УПТСЗН та його письмового заперечення по позову встановлено, що ці вимоги порушувалися з 2004 року та щорічна грошова допомога сплачувалася позивачеві у зменшеній сумі. Так у 2004 році враховуючи мінімальну пенсію за віком у сумі 284 грн.69 коп. грошова допомога складає суму 2277 грн. 52 коп., але ж відповідачем УПТСЗН було сплачено тільки 160 грн. Також недоплати грошової допомоги мали місце за 2005-2007 роки
2. Згідно рішення Конституційного суду України № 1-27V2004 від 01.12.04 року, положення статті 44 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) , у зв язку з тим, що вони суперечать конституційному припису, згідно з яким при
3
прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ст. 22 ч.3 Конституції України).
На вказаних у рішенні Конституційного суду України підставах статті Закону України „ Про державний бюджет на 2004 рік", Закону України „ Про державний бюджет на 2005 рік" та Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік", які зменшують суми передбачених Законом України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічних одноразових виплат, не можуть вважатися підставою для проведення вказаних виплат у меншому обсязі. На підставі п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11. 1996 р. „ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке їй не суперечить.
На цих підставах суд вважає недоцільними висловлювання представника відповідача УПТСЗН, що він сплачує щорічну грошову допомогу в тих розмірах, що встановлено Державним бюджетом на рік, так як такі дії суперечать вимогам ч.3 ст. 22 Конституції України.
Із вказаного вище випливає, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, відповідають вимогам Конституції України та діючому Закону України „ Про статус , гарантії і соціальних захист ветеранів війни „ і підлягають частковому задоволенню.
3. Відповідно до вимог ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Позивач ОСОБА_1 просить суд поновити процесуальні строки звернення до адміністративного суду за захистом своїх конституційних прав та свобод, якщо суд не погодиться з висновками по позовній заяві. Суд вважає, що звертаючись із адміністративним позовом позивач у позовній заяві посилається на вимоги Цивільного Кодексу України, що є недоцільним.
Відповідно до вимог ст. 102 ч.1 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Вважаючи те, що на численні рішення Конституційного Суду України Закон України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" неодноразово припинявся Законами України „ Про державний бюджет України на 2004, 2005 та 2006 роки" тому строк пропущений з поважних причин та його необхідно поновити для звернення ОСОБА_1 із адміністративним позовом по захисту своїх прав, визначених Конституцією України.
Керуючись ст. ст. 7, 17, 69, 99, 102 ч.2, 159-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 22 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 5 ч.2 Закону України „ Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування", суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 процесуальні строки на звернення до суду з адміністративним позовом про захист своїх прав та свобод, визнавши пропуск ним строку з поважних причин.
Визнати неправомірними дії та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради по призначенню та виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги в меншому обсязі, ніж встановлено законодавчими актами України.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради заборгованість недосплаченої суми щорічної грошової допомоги на користь ОСОБА_1 з 2004 року по 2007 рік включно у сумі 9906 грн.
Зобов язати Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради в подальшому нараховувати та сплачувати ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу відповідно до вимог ст. 22 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з врахуванням підвищення мінімальної пенсії за віком.
У частині зобов язання Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про перерахування коштів та визнання бездіяльності незаконною позивачу відмовити за необґрунтованістю.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до Стахановського міського суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Донецького Апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.