Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

з участю : представника позивача-Гриниха Т.Ю.,

представника відповідача-ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», від імені якого діє Шуліка Аліна Володимирівна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» ( далі -ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому зазначало, що 26.09.2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №MKA7GA00000265, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 25 000 дол.США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 24.09.2027 року. В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, 26.09.2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки б/н, на підставі якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 220,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Однак, взяті на себе зобов»язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконував і станом на 19.10.2012 року його заборгованість перед Банком складає 140 788.61 дол.США. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані або проживають з будинку загальною площею 220,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24.11.2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки-будинок загальною площею 220,20 кв.м, житловою площею 77,90 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1- відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк», від імені якого діє Шуліка А.В., подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому вказує, що судом неправомірно відмовлено у зверненні стягнення на майно, оскільки Законом України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено мораторій на стадії виконавчого провадження. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить

рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засідання представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, просив суд її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 26.09.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №MKA7GA00000265, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 25 000 дол.США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 24.09.2027 року (а.с.24-29).

В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором, 26.09.2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки б/н, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 220,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32-37).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Взяті на себе зобов»язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконував і станом на 19.10.2012 року його заборгованість становить 140788, 61 дол.США., з яких:

-61 762, 24 дол. США заборгованість за кредитом;

-31 863, 31 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом;

-5048, 82 дол.США заборгованість по комісії за користування кредитом;

-35 380, 23 дол.США пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань;

-31.28 дол.США штраф (фіксована частина);

-6702, 73 дол.США штраф (процентна складова) , що стверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.9-12).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Так, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, знайшов доведеним факт неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов»язань перед Банком, внаслідок чого в нього виникла заборгованість, при цьому відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки у зв»язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року.

Але з таким висновком суду не погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Статтею 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язань в натурі.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання боржником основного зобов»язання, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, 07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII.

Статтею 1 п.1 цього Закону встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті та за наявності певних умов (перераховуються далі в статті).

За своїм змістом Закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні цих вимог.

Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд ухвалюючи відповідне судове рішення, має відповідно до ст.217 ЦПК України вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону, а не відмовляти у позові. Така думка викладена в ухвалі колегії суддів судової палат у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.11.2014 року, справа №6-29969св14.

Оскільки, обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог знайшли своє підтвердження, а також враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, і одночасно зупиняє стягнення, звернене на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII, тому задовольняє апеляційну скаргу частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати,у виді судового збору, а саме: 3219,00 грн. - сплачений судовий збір при поданні позовної заяви, 121,80 грн. - сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги - підлягають стягненню на користь позивача; а також 1487, 70 грн. недоплаченого апелянтом судового збору при поданні апеляційної скарги - на користь держави.

Згідно ст.309 ч.1 п. 3 і 4, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3 і 4, 316, 317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк», від імені якого діє Шуліка Аліна Володимирівна - задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №MKA7GA00000265 від 26 вересня 2007 року в розмірі 140 788,61 дол.США, що за курсом НБУ від 19.10.2012 року складає 1 125 323, 32 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: будинок, загальною площею 220 кв.м, житловою площею 77,90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правововими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органах МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення підлягає зверненню до виконання після закінчення дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, №1304-VІІ.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ: 14360670, р/р: 64993919400001. МФО: 305299) судові витрати у справі в розмірі 3340,80 грн. (три тисячі триста сорок грн. 80 коп.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь держави 1487,70 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят сім грн. 70 коп.) судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :