ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                                               

                

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

 

12 жовтня 2006 року                                                                                      м. Київ

 

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Харченка В., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

 

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду  м. Києва від 15 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2005 року по справі за його скаргою  на неправомірну бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва і Державної податкової адміністрації України, заінтересована особа - Шевченківське РУ ГУ МВС України.

 

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та  процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі, колегія  -

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

В жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на неправомірну бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі м. Києва і ДПА України яка, на його думку, полягала у необґрунтованій відмові відповідачів у задоволені вимог про звільнення його через релігійні переконання від прийнятого ідентифікаційного номеру, вчинення в його паспорті відмітку про наявність права здійснювати платежі без ідентифікаційного номеру та веденні обліку щодо нього як платника податків та інших обов'язкових платежів за його прізвищем.

 

При цьому просив визнати бездіяльність відповідачів неправомірною та зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зробити в його паспорті відмітку про наявність права здійснювати платежі без ідентифікаційного номеру, виключити з інформаційного фонду, що міститься у Державному реєстрі, відомості про його ідентифікаційний номер та  про нього, знищити облікову картку, а ДПА України зобов'язати виключити з Державного реєстру його ідентифікаційний номер та всю інформацію про нього.

 

Свої вимоги мотивував релігійними переконаннями та ст.1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов'язкових платежів».

 

Рішенням Шевченківського районного суду  м. Києва від 15 лютого 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2005 року, скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі м. Києва і ДПА України задоволено частково.

 

Не погоджуючись  з  зазначеними судовими рішеннями, позивач 24 червня 2005 року подав касаційну скаргу до Верховного суду України через Шевченківський районний суд м. Києва, який своїм листом від 28 листопада 2005 року направив її із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Вищого адміністративного суду України.

 

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження

 

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення в частині покладення на органи МВС України обов'язку здійснення відмітки в паспорті про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.

 

Касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

 

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що ОСОБА_1 є прихожанином Свято-Преображенського храму м. Києва та не бажає через свої релігійні переконання мати ідентифікаційний номер.

 

Для реалізації свого права він звернувся до відповідачів, але отримав від них відмову, яка суперечить вимогам Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».

 

Задовольняючи вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідачів та зобов'язуючи відповідачів зарахувати позивача на облік платників податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленою формою, а також щодо зобов'язання ДПА України знищити картку ОСОБА_1 - фізичної особи - платника податків, на підставі якої були внесені дані про присвоєний йому ідентифікаційний номер та загальні відомості про нього, суд першої та апеляційної  інстанції правильно виходили з положень ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», відповідно до якої Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр) - створюється для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

 

 Для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

 

 П.6 Положення «Про паспорт громадянина України» передбачає можливість внесення записів до паспорта, передбачених цим Положенням або законодавчими  актами України.

 

Крім того,  будь - яких  застережень щодо застосування норм закону по відношенню до осіб, яким цей номер був присвоєний  раніше, Закон не містить.

 

 Більше того, право платника податку обліковуватися за раніше встановленими формами обліку пов'язано за змістом Закону з наявністю релігійних або інших переконань у громадянина і не залежить від часу їх виникнення та бажання це право реалізувати.

 

Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують висновків суду.

 

Відповідно до ч. 1 с. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

 

З огляду на зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

 

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224,  231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -

 

У Х В А Л И Л А:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  рішення Шевченківського районного суду  м. Києва від 15 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2005 року - без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

 

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

                                 

 

 

 

Головуючий: _________________________ Шипуліна Т.М.

 

Судді: ________________________________ Карась О.В.

                

                        __________________________ Усенко Є.А.

 

__________________________ Сергейчук О.А.  

 

__________________________ Харченко В.В.