Справа № 559/235/15-ц

2/559/274/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2015 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.

при секретарі Свирида М.І.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що перебував у шлюбі з відповідачкою з 1998 року. За рішенням Дубенського міськрайонного суду від 23 вересня 2014 року цей шлюб розірвано.

Під час шлюбу, 03 червня 2003 року сторонами було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу було оформлено на відповідачку через те, що позивач у той час перебував на заробітках.

Позивач зазаначає, що відповідно до ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Також відповідно до ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З огляду на те, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо належності позивачу 1/2 частини вказаної квартири, позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав. Доповнив, що вони з відповідачкою не можуть знайти спільної мови, вона заявляла, що йому нічого не належить, тому він і звернувся з позовом до суду. Квартиру просить поділити в ідеальних долях, тобто щоб рішенням суду було зафіксовано, що йому належить половина квартири.

Відповідачка позову не визнала, та пояснила, що вона визнавала перед позивачем, що квартира придбана під час шлюбу і є спільним сумісним майном. Оскільки так склались обставини, що вони не змогли проживати спільно, кожен зараз проживає у своїх батьків, то пропонувала позивачу продати квартиру а гроші поділити порівну. Навіть були покупці на квартиру, але позивач ухилився від продажу. Тож відповідачка не розуміє навіщо позивачу визнавати право власності на половину квартири, якщо половина квартири і так належить йому.

Вислухавши пояснення сторін, ознайомившись з документами по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Сторонами визнається, що квартира придбана ними під час шлюбу і є спільним сумісним майном подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст.10,60,212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири (в ідеальній частці) АДРЕСА_1.

Іншу 1/2 частину квартири (в ідеальній частці) АДРЕСА_1 залишити у власності ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: