АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/32/15 Справа № 202/35790/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Дігтярь Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дігтярь Н.В.,

суддів - Литвиненко О.О., Васецької В.В.

при секретарі - Дьоміній А.А.

за участю прокурора - Заворотної О.В.

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5

засудженого - ОСОБА_6

захисника - адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Коровай А.А., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника потерпілої ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 вересня 2014 року.

Цим вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

який народився у м.Дніпропетровськ,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 119 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки. Згідно вимог п.п.2,3 ст.76 КК України на засудженого покладені відповідні обов'язки.

На підставі п.«в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки.

Стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 11 827 гривень, моральної шкоди - 300 000 гривень.

Стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 300 000 гривень.

Визначена доля речових доказів відповідно вимогам закону.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно в 00 годин 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на зупинці громадського транспорту, розташованої навпроти житлового будинку АДРЕСА_1, в ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між ним та ОСОБА_10, діючи з необережності внаслідок злочинної недбалості, наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_10, від якого останній не втримався на ногах та впав з висоту власного зросту на асфальт на сідниці. На місці події ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 00:30 годині від отриманих тілесних ушкоджень наступила смерть ОСОБА_10

В апеляціях :

-прокурор просить вирок суду скасувати та постановити свій, яким ОСОБА_6 визнати винним та призначити покарання за ч.1 ст. 119 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки. Згідно вимог п.п.2,3 ст. 76 КК України на засудженого покласти відповідні обов'язки. На підставі п.«в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі. А вирок викласти українською мовою.

- потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки вважають, що дії ОСОБА_6 повинні бути перекваліфіковані з ч.1 ст.119 КК України на ч.1 ст.115 КК України. Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, в тому числі висновки судово-медичних експертиз вважають, що механізм спричинення ОСОБА_10 смертельної травми, а саме шляхом падіння потерпілого на сідниці з різким закиданням голови назад, що потягло за собою спинно-мозкову травму з великими крововиливами в різні частини тіла, повністю не відповідає виявленим на тілі померлого тілесним пошкодженням. Стверджують, що висновок суду про вбивство потерпілого через необережність є невірним та спростовується матеріалами справи, а суд безпідставно відмовив потерпілим у задоволенні клопотання про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, проведення якої могло суттєво вплинути на висновки суду.

В доповненнях до апеляційної скарги потерпілі зазначили про те, що суд в порушення вимог ч.7 ст.374 КПК України під час повторного розгляду справи не виконав вказівки апеляційного суду в частині визначення умислу засудженого під час нанесення удару з великою силою. Також посилаються на те, що суд необґрунтовано відмовив потерпілим у допиті експертів та проведенні повторної експертизи в іншому експертному закладі. Вважають, що під час досудового слідства не з'ясовано за яких обставин було відірвано лівий рукав дублянки вбитого, також причини виявлених у потерпілого крововиливів у товщі м'яких тканин лівої сторони спини, задньої частини лівого коліна, а також розсіяного крововиливу хребта в товщі м'яких оболонок спинного мозку шийного відділу хребта. Звертають увагу, що не усунуті протиріччя у визначені часу та обставин скоєння злочину при опитуванні різних свідків.

- представник потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в своїй апеляції ставить питання про скасування вироку з направленням справи на досудове розслідування, із- за необхідності перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_6 з ч.1 ст.119 на ч.1 ст.115 КК України, для чого призначити повторну судово-медичну експертизу. Зазначає, що вказаний у висновку судово-медичної експертизи механізм спричинення смертельної травми потерпілому, при падінні потерпілого на сідниці з різким закиданням голови назад, що потягло за собою спинно-мозкову травму з широкими крововиливами в різні частини тіла, не відповідає виявленим на тілі загиблого ОСОБА_10 тілесним ушкодженням. Вважає висновки судово-медичної комісійної експертизи необ'єктивними, наполягає на необхідності проведення повторної судово-медичної експертизи, яку доручити іншій експертній установі. Вказує також на те, що суд не взяв до уваги кількість тілесних пошкоджень на тілі загиблого, що свідчить про побиття ОСОБА_10 засудженим, який, наносячи смертельний удар в життєво важливий орган - голову потерпілого, бажав спричинити тому тілесні пошкодження, свідомо допускаючи любі наслідки, тобто відносно удару діяв з раніше визначеним прямим умислом, а по відношенню до наслідків - допускав любий розвиток подій, а тому повинен нести відповідальність за умисне вбивство. Про намір засудженого свідчать також ті обставини, що побиття засудженим ОСОБА_10 було зупинено інспектором ДАІ ОСОБА_11, який за руку відтягнув його від загиблого.

- адвокат ОСОБА_12, в інтересах засудженого ОСОБА_6, просить вирок суду змінити в частині цивільного позову, виключивши суму стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 11 827 гривень, та зменшити суму моральної шкоди з урахуванням принципів об'єктивності, справедливості та неупередженості до сторін. Вважає, що судом не вмотивована суму призначеної моральної шкоди, яка визначена без висновку судово-психологічної експертизи, судом не надано оцінки тяжкому матеріальному становищу обвинуваченого, сумарний дохід якого складає 1200 гривень. Звертає увагу, що не надана оцінка особі засудженого, який добровільно прийняв міри по наданню медичної допомоги, не намагався покинути місце скоєння злочину та ухилитися від відповідальності. Суму стягнутої матеріальної шкоди у розмірі 11 827 гривень вважає безпідставною, так як дана сума 30 травня 2012 року ОСОБА_6 добровільно відшкодована.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Заворотної О.В., яка підтримала частково апеляційні скарги прокурора, потерпілих та представника потерпілої, просила вирок суду скасувати з підстав неповноти судового слідства, порушення прав потерпілих, та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді кримінальної справи та постановленні вироку, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд,

потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_9 підтримали доводи своєї апеляційної скарги, просили вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування. Вважають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не надана оцінка доказам, які на думку потерпілих свідчать, що в діях засудженого наявний склад злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

адвокат ОСОБА_4 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та апеляції потерпілих, просив вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на досудове розслідування, зазначив, що районним судом не виконані вказівки апеляційного суду, не допитані свідки та експерти, безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання потерпілих,

адвокат ОСОБА_5 підтримав доводи апеляцій потерпілих, вказав, що в порушення вимог 374 КПК України 1960 року судом не надана оцінки версії потерпілих щодо правової кваліфікації дій засудженого,

засуджений ОСОБА_6 підтримав доводи апеляції адвоката ОСОБА_7, просив виключити з вироку 11 827 гривень матеріальної шкоди та зменшити суму моральної шкоди,

адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляцій потерпілих та прокурора, просив вирок суду в частині цивільного позову змінити, виключивши стягнення матеріальної шкоди у розмірі 11 827 гривень та зменшити суму моральної шкоди, оскільки призначена сума є несправедливою та необґрунтованою, доводи апеляцій потерпілих та їх представників вважає безпідставними, дослідивши матеріали кримінальної справи разом з доводами апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на судовий розгляд.

Доводи апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_9, представника потерпілої ОСОБА_2 та захисника засудженого ОСОБА_6 колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.323 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, викладені в ньому висновки повинні відповідати фактичним обставинам справи і не містити в собі протиріччя. Крім того, відповідно ст.334 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. Суд зобов'язаний привести в мотивувальній частині вироку в тому числі, обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, докази, на яких ґрунтуються висновки суду про винність особи з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд не виконав вимоги ст.334 КПК України. Встановивши, що ОСОБА_13 наніс ОСОБА_10 один удар кулаком правої руки в область голови, від якого потерпілий втратив рівновагу та впав на асфальт на сідниці, суд не навів обставини, за яких засуджений ОСОБА_13 вчинив вбивство з необережності ОСОБА_10, не встановив наявність причинного зв'язку між діями ОСОБА_13 та наслідками у виді смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 00:30, не навів докази, на яких ґрунтуються висновки суду про винуватість ОСОБА_13

Відповідно вимогам ст.257 КПК України - суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати підсудного, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.

Як вбачається з вироку, вимоги вказаних норм закону суд не виконав.

У вироку суду щодо ОСОБА_6 вказано, що порядок дослідження доказів був проведений згідно положень ст.299 КПК України (в редакції 1960 року), при цьому суд в порушення вищевказаної статті не з'ясував думку учасників - чи правильно вони розуміють зміст обставин, чи не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, також учасникам не роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. На що обґрунтовано вказують в апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_10.

При цьому, відповідно до протоколу судового засідання судом було визначено обсяг доказів та порядок їх дослідження в повному обсязі, на виконання чого було допитані деякі свідки, досліджені письмові докази.

Крім того, як встановлено з протоколу судового засідання - допитані судом свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, та ОСОБА_16, на показання якого як на доказ вини засудженого, посилається у вироку суд першої інстанції, в порушення вимог ст.302 КПК України 1960 року не буди попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 та ст.385 КК України, їм не були роз'яснені їх права.

За протоколом судового засідання, під час судового розгляду були досліджені показання інших осіб, дані ними під час досудового слідства, тоді як питання про оголошення показань зазначених свідків на досудовому слідстві, без допиту цих осіб в судовому засіданні, судом не вирішувалося, чим суд порушив вимоги ст.306 КПК України 1960 року.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції в порушення ст.368 КПК України (в редакції 1960 року) однобічно та неповно проведено судове слідство, в порушення вимог ст.374 КПК України 1960 року не було виконано вимоги суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2013 року. Суд в повній мірі не дослідив обставини одержання тілесних ушкоджень потерпілим, наявні протиріччя не усунув, не надав належної оцінки тим обставинам, що черепно- мозкову і спинно-мозкову травми у своїй сукупності потерпілий одержав в результаті надання його тілу прискорення, а оцінка діям засудженого судом дана без дослідження і оцінки всіх обставин справи в їх сукупності.

Також судом не надана правова оцінка доводам потерпілих з приводу наявності в діях засудженого прямого умислу на вбивство ОСОБА_10, їх доводам про невідповідність виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень механізму їх спричинення.

Суд закінчив судове слідство, не врахувавши заперечень потерпілих щодо цього та фактичних їх клопотань про допит судово-медичних експертів, не вирішивши ці клопотання.

Згідно ст.374 КПК України 1960 року апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.

Скасовуючи вирок, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання.

Щодо доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 в частині стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 11 827 гривень, за відшкодування матеріальної шкоди в зазначеному розмірі до постановлення судового вироку, їх колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки стягнена сума сума дійсно засудженим відшкодована, що підтверджується заявою потерпілого ОСОБА_3 (а.с.97 т.5). Скасовуючи судове рішення з підстав неповноти судового слідства та порушень кримінально-процесуального закону, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на допущені недоліки, які підлягають усуненню при новому судовому розгляді справи.

Відповідно до ст.367 КПК України (в редакції 1960 року)- підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність або неповнота дізнання, досудового або судового слідства, передбачені ст.368 КПК України, в тому числі - коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на новий судовий розгляд.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню згідно з вимогами ст.368 КПК України із-за неповноти судового слідства, а справа - направленню на новий судовий розгляд, в ході якого суду необхідно усунути вказані вище неповноту та однобічність, ретельно перевірити доводи потерпілих, зазначені в їх апеляціях, дослідити докази як з боку обвинувачення так і з боку захисту, допитати свідків, експертів, дослідити письмові докази, після чого вирішити питання щодо необхідності та доцільності призначення повторної експертизи, мотивувати вирок суду відповідно вимог ст.334 КПК України, дати відповідну кваліфікацію діям засудженого ОСОБА_13

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Коровай А.А., то вони є безпідставними, оскільки вимога апеляції прокурора зводиться до викладення вироку суду першої інстанції українською мовою та призначення такого ж покарання, яке призначив засудженому суд першої інстанції, тоді як з протоколу судового засідання встановлено, що за згодою учасників судового засідання воно проводилося російською мовою, та постановлено рішення суду російською мовою, що не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст.365, 366, України (в редакції 1960 року), (в редакції 1960 року), п.11 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника потерпілої ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_6 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Коровай А.А. - залишити без задоволення.

Судді