АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/218/15 Справа № 0427/9550/12 Головуючий у 1 й інстанції - Дубовенко І.Г. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді-головуючого: Григорченка Е.І.

Суддів колегії: Кочкової Н.О., Повєткіна В.В.

при секретарі Левцунові І.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про звернення стягнення,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 09.02.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір кредиту № DNNRGK00000001, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 9520,00 доларів США, зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення до 09.02.2021 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань сторони уклали договір іпотеки №DNNRGK00000001, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язалася перед позивачем у повному обсязі відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань боржника, між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір №DNNRGK00000001 від 09.02.2006 року, відповідно до умов якого відповідачі надали позивачеві в іпотеку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 60 095,00 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань, станом на 31.07.2012 року виникла заборгованість у сумі 18230,03 доларів США. Враховуючи викладене, Банк просив в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 звернути стягнення на нерухоме майно, яке знаходиться за вказаною вище адресою, шляхом продажу предмету іпотеки, з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити Відповідача та інших осіб, які проживають у будинку.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.08.2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № DNNRGK00000001 від 09.02.2006 року в сумі 14012.16 доларів США (яка складається з 8964,24 доларів США - заборгованість за кредитом; 4148,32 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 799,60 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 100 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 55,40 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, де ставить питання про його скасування та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позову в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню в частині оскарження з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін і дав їм належну правову оцінку.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що відповідач не отримав від банку письмової вимоги про усунення порушень, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки, відповідно до роз'яснень в п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Посилання апелянта на те, що суд вказав суму заборгованості за кредитом в доларах США, не є підставою для скасування рішення суд, оскільки вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом в іноземній валюті відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Доводи, приведені в апеляційні скарзі, що суд безпідставно звернув стягнення на предмет іпотеки, оскільки попереднім рішенням суду вже стягнено заборгованість за цим кредитом, не можуть бути підставою для скасування рішення суду з цих підстав, оскільки рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Апелянт не надав суду докази, які б підтверджували погашення відповідачем заборгованості за кредитом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Посилання апелянта на те, що в будинку, який є предметом іпотеки, проживають її малолітня онука та її мати інвалід, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки правовідносини виникли між сторонами у справі. Договір поруки не оспорений, та будь-які докази, які б підтверджували укладення цього договору з порушення майнових прав зазначених осіб, суду не надано.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, не звернув уваги на те, що 07.06.2014 року, до ухвалення рішення судом першої інстанції, набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Цей Закон втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення курсової різниці, що виникає у бухгалтерському таабо податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені і штрафів, які нараховуються на таку основну суму заборгованості (ст. 3 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті").

З урахуванням того, що кредит наданий в іноземній валюті, предмет іпотеки є жилим приміщенням, загальна площа якого не перевищує 250 кв. метрів, є місцем постійного проживання ОСОБА_5, докази щодо належності відповідачу іншого нерухомого житлового майна у власності не надано, колегія суддів вважає за необхідне застосувати Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", рішення - скасувати в оскаржуваній частині та відмовити у позові про звернення стягнення з зазначених підстав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню, в частині звернення стягнення, відмовивши в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення не оскаржено, тому не переглядається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2014 року скасувати.

Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_5 про звернення стягнення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Е.І.Григорченко

Судді Н.О.Кочкова

В.В.Повєткіна