АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1972/15 Справа № 182/7986/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бабаніна В. А. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 49

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді-головуючого: Григорченка Е.І.

Суддів колегії: Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.О.

при секретарі Левцунові І.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням процесуального і матеріального права.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 24.05.2013 року. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

В позовній заяві ОСОБА_5 просив не надавати строк для примирення, оскільки вважає, що відношення зіпсовані та відновленню не підлягають.

Враховуючи вимоги ст. 112 СК України СК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів суду, що сумісне життя з відповідачкою і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої малолітньої дочки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 110,112 СК України, ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання шлюбу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Виходячи зі змісту позовних вимог, відповідно до ст. 215 ЦПК України при ухваленні рішення про розірвання шлюбу підлягають встановленню судом обставини, факти щодо часу і місця реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнає неможливість (можливість) збереження сім'ї та висновки щодо інших заявлених вимог (поділ майна, місце проживання дітей тощо).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що подружжя незначний час проживають окремо, у них є донька, якій виповнилося лише рік, взаємні обіди не привід для розірвання шлюбу, тому суд прийшов до висновку про відмову у позові.

Посилання апелянта на те, що їхня сім'я розпалась остаточно, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки у відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Проте, будь - які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що подальше сумісне життя сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, суду не надані.

Посилання представника апелянта в апеляційному суді, що у позивача нова сім'я, не можуть бути підставою, в даному випадку, для скасування рішення суду, оскільки суду не надані будь-які докази в підтвердження зазначених обставин.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів, що сумісне життя з відповідачем і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та їхньої малолітньої дочки.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі позивачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування правильного по суті і справедливого рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий: Е.І. Григорченко

Судді: Н.О. Кочкова

Л.О.Каратаєва