АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1149/15 Справа № 203/2815/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т. О. Доповідач - Григорченко Е.І.
Категорія 16
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Судді-головуючого: Григорченка Е.І.
Суддів колегії: Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.О.
при секретарі Левцунові І.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права попереднього користувача на знаки для товарів та послуг,
встановив:
ОСОБА_5 звернувся до відповідача з позовом, і вточнивши позовні вимоги, просив суд визнати за ним право попереднього користування на знаки для товарів і послуг дизайн печива ІНФОРМАЦІЯ_1 (1967 року) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (1969 року), який використовував їх до дати подання заявок на реєстрацію ОСОБА_7; визнати за позивачем право на безоплатне продовження використання на території України торгівельної марки печива ІНФОРМАЦІЯ_1 (1967 року) і ІНФОРМАЦІЯ_2 (1969 року) (право попереднього користування); визнати за позивачем право на безоплатне продовження використання на території України промислового зразка у формі зареєстрованого зображення дизайну печива ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва на твір НОМЕР_3 від 17 квітня 2012 року та зображення із збірника витворів художнього дизайну печива ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права НОМЕР_1 від 14 серпня 2012 року.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року, де ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2012 році ОСОБА_7 на адресу позивача була направлена претензія про порушення авторського права, згідно якої у 2009 році був встановлений факт порушення її прав на зареєстрований нею дизайн печива ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 при його виготовленні, продажі, рекламі і розповсюдженні, та на заборону використання даного дизайну без її згоди (а.с.5-6).
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 померла (а.с.42).
11 грудня 2013 року на підставі заповіту ОСОБА_7, відповідачу ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі якого ОСОБА_6 набула майнових прав авторського права на збірник товарів художнього дизайну «Печиво ІНФОРМАЦІЯ_2, що належало ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 14 серпня 2012 року за НОМЕР_1, а також майнових прав авторського права на розробку дизайну «Печиво ІНФОРМАЦІЯ_1, що належало ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 17 квітня 2012 року за НОМЕР_2 (а.с.48).
Позивач з 2007 року займається виробництвом кондитерських та з цього часу використовує торгівельну марку здобне печиво ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2, який був загальновідомим ще в країнах колишнього СРСР, добросовісно здійснював використання зображення дизайну печива а тому вважає, що має право на продовження безоплатного використання знаків для товарів та послуг на дизайн вищевказаного печива.
Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у позові, оскільки такий спосіб захисту прав, з яким звернувся позивач, непередбачений законодавством, який регулює виниклі правовідносини.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями учасників процесу.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 420, 433-448, 470, 500 ЦК України, ст. 22 ЗУ «Про охорону на промислові зразки», ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, що суд не звернув уваги, що позивач має право, відповідно до вимог ст.ст. 470, 500 ЦК України, ст. 22 ЗУ «Про охорону на промислові зразки», попереднього користувача на використання промислового знаку дизайну печива ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позову з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_3 від 17 квітня 2012 року автор розробки «Печиво ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_7/а.с. 9/.
Згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_1 від 14 серпня 2012 року автор збірника творів художнього дизайну «Печиво ІНФОРМАЦІЯ_2 є також ОСОБА_7/а.с. 10/.
Відповідно до ст. 420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:
літературні та художні твори;
комп'ютерні програми;
компіляції даних (бази даних);
виконання;
фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
наукові відкриття;
винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
раціоналізаторські пропозиції;
сорти рослин, породи тварин;
комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
комерційні таємниці.
Правовідносини щодо права інтелектуальної власності, зокрема, такого об'єкту як літературні та художні твори регулюються главою 36 ЦК та ст.ст. 433-448 ЦК України.
Нормами глави 36 ЦК України непередбачено такого права, як право попереднього користувача на безоплатне використання або продовження використання об'єкту права інтелектуальної власності - художнього твору.
Відповідно до 470 ЦК України, будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).
Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою, або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.
Відповідно до ст. 500 ЦК України, будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).
Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.
Аналіз зазначених норм закону ст.ст. 470, 500 ЦК України та ст. 22 ЗУ «Про охорону на промислові зразки», на які посилається апелянт, регулюють правовідносини щодо права попереднього користувача саме на використання винахіду, корисної моделі, промислового зразка та торговельної марки, які не є інтелектуальною власностю - художні твори.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у позові, оскільки законодавством, яке регулює право інтелектуальної власності на художні твори, непередбачено такого права, як право попереднього користувача.
Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.
Головуючий: Е.І. Григорченко
Судді: Н.О. Кочкова
Л.О. Каратаєва