Ухвала

іменем україни

4 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Тельнікової І.Г., Лагнюка М.М.,

при секретарі Шапулі В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012190050000040, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в смт. Володимирець Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю прокурора Сєднєвої Г.Д.,

в с т а н о в и л а:

Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 4 липня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 1 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 4 місяці з конфіскацією наркотичних засобів та з конфіскацією майна;

- ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 4 місяці з конфіскацією наркотичних засобів та з конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2012 року і за сукупністю вироків ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів та з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 2399,40 грн. судових витрат.

Вирішено питання щодо речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 10 червня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:

· за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 4 (чотири) місяці з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна;

· 

· за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 4 (чотири) місяці з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна.

Покарання , призначене ОСОБА_1 за даним вироком та покарання, призначене йому за вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2012 року постановлено виконувати самостійно.

Відповідно до ст. 2 Закону України « Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року постановлено звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання за даним вироком та за вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2012 року.

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, у своїй касаційній скарзі, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з невмотивованістю рішення суду, щодо застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженому, а як наслідок невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та даним про його особу внаслідок м'якості.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він в жовтні 2012 року на сміттєзвалищі, яке розташоване при виїзді з смт Володимирець Рівненської області зірвав дикоростучий кущ коноплі, яка є наркотичним засобом - маріхуаною, яку висушив та незаконно зберігав з метою збуту.

16 жовтня 2012 року ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_2 за 100 грн. наркотичний засіб - марихуану масою 3,50 г .

Решту зазначеного вище наркотичного засобу вагою 8,4 г. ОСОБА_1 незаконно зберігав при собі, а 20,9 г. зберігав у себе вдома за адресою АДРЕСА_1 без мети збуту.

16 жовтня 2012 року вказаний наркотичний засіб було виявлено та вилучено працівниками міліції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сєднєвої Г.Д., яка не підтримала касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень за зазначених у вироку обставин та кваліфікація його дій ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, належно оцінених судом та ніким в касаційному порядку не оскаржується.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання, а саме ст. 69 КК України, тяжкості вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та даним про його особу, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, враховано ступінь тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Колегія суддів вважає обґрунтованим призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким, обставини, які пом'якшують покарання судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного - який на час вчинення злочину не був судимий, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони (а.к.п. 203), його молодий вік та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, у виді позбавлення волі строком чотири роки чотири місяці.

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, відношення засудженого до вчиненого, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України.

Вважати призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України несправедливим внаслідок його м'якості, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає підстав. Обране покарання і рішення суду слід визнати таким, яке є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути дане кримінальне провадження і постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 434, 436, 438 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 4 липня 2013 року та вирок Апеляційного суду Рівненської області від 10 червня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Судді:

____________________ ______________________ ___________________

Т.І. Франтовська І.Г. Тельнікова М.М. Лагнюк