А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О Л Т А В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 22ц-567 Головуючий по першій
2009 рік інстанції Орел І.І.
Суддя-доповідач Лобов О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі
головуючого судді Акопян В.І.,
суддів Лобова О.А., Петренка В.М.
при секретарі Фадєйкіній Н.Б.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чорнухінського районного суду Полтавської області від 20 січня 2009 року про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами рішення того ж суду від 12 листопада 2003 року та додаткове рішення від 03 лютого 2004 року.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Чорнухінського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2003 року та додатковим рішенням того ж суду від 03 лютого 2004 року, залишеними без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2004 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лохвицької РДА про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вказаних судових рішень.
Подана заява мотивована тим, що 14 листопада 2008 року позивач отримав висновок спеціаліста №23 Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту, який має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Ухвалою Чорнухінського районного суду Полтавської області від 20 січня 2009 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення того ж суду від 12 листопада 2003 року та додаткове рішення від 03 лютого 2004 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити рішення про задоволення його заяви.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду не є законною та обґрунтованою, суд не перевірив всі обставини справи, зробив хибний висновок про відмову у задоволенні заяви.
Колегія суддів, перевіривши матеріали цивільної справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чорнухінського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2003 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Лохвицької РДА про поновленні на роботі.
Додатковим рішенням Чорнухінського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2004 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2004 року вказані судові рішення залишені без змін.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької РДА позивач не був позбавлений можливості надавати докази, зокрема заявляти клопотання про призначення експертизи.
Так, обгрунтовуючи заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 послався на висновок спеціаліста №23 Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту, який, за його твердженням, спростовує висновок суду про нецільове використання бюджетних коштів.
Відповідно до п.4, абз.2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 1981 року, перевіряючи обґрунтованість заяви про перегляд судових рішень, суд виходить із загальних положень про докази, у тому числі про належність і допустимість засобів доказування, обов'язку доказування і подання доказів. Не можуть бути визнані нововиявленими такі обставини, які могли бути встановлені судом при виконанні вимог ст.15 ЦПК України.
За змістом ст.15, ст.30 ЦПК України в редакції 1963 року обов'язок доказування під час розгляду цивільної справи покладається на сторони, суд зобов'язаний сприяти сторонам у здійсненні їх прав щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Аналіз матеріалів цивільної справи, а саме протоколів судових засідань, письмових клопотань, зауважень, скарг ОСОБА_1, свідчить про те, що позивач не скористався в повній мірі наданими йому процесуальними правами (ст.99, ст.103 ЦПК України в редакції 1963 року) - клопотань про призначення у справі експертизи не заявляв.
Позивач не надав суду належних і допустимих доказів про наявність об'єктивних перешкод для реалізації свого процесуального права на подання доказів.
З огляду на наведене висновок спеціаліста №23 Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту не є нововиявленою обставиною.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.2 п.1, ст.312 ч.1 п.1, ст.315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Чорнухінського районного суду Полтавської області від 20 січня 2009 року про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами рішення того ж суду від 12 листопада 2003 року та додаткове рішення від 03 лютого 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.І. Акопян
Судді О.А. Лобов
В.М. Петренко