Справа № 2-10/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            30 січня 2009 року.                                                Здолбунівський районний суд

                                                                                              Рівненської області

            в  складі: головуючого судді                                 Мішури В.С.

                             при секретарі                                        Якубчик Т.А.

            за участю: позивача                                             ОСОБА_1

                                його представника                           ОСОБА_3

                                відповідача                                        ОСОБА_2

                                її представника                               ОСОБА_4

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Здолбунів цивільну справу за позовом

            ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні та усуненні перешкод в його користування, суд -

у  с  т  а  н  о  в  и  в  :

            В поданій до суду заяві позивач зазначив, що у шлюбі з відповідачкою він перебував з 18 липня 1997 року по 8 травня 2008 року. Вони є співвласниками  житлового будинку з надвірними будівлями НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в селі Здовбиця Здолбунівського району та  земельної ділянки,  які придбали 18 жовтня 2007 року  у ОСОБА_5 Договір купівлі-продажу укладено між останнім та відповідачкою.

            Нерухоме майно було придбане  за кошти, отримані в кредит на підставі кредитного договору № 1701/1007/71-039 від 19 жовтня 2007 року, укладеного з АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник  -ВАТ «Сведбанк»)

            В забезпечення по кредитному договору укладено також і іпотечний договір № 1701/1007/71-039-   -1 від 19 жовтня 2007 року.

            Вважає себе співвласником спірного нерухомого майна і претендує на його ½ частину, так як майно набуте в період перебування у шлюбі з відповідачкою.

            Після придбання нерухомого майна спільно провели ремонтні роботи: замінили електропроводку, обшили стіни та стелю в двох кімнатах гіпсокортоном за його рахунок.

            На початку 2008 року у них виникла суперечка з приводу ремонту будинку, яка стала причиною припинення спільного проживання після розірвання шлюбу.

            Вартість будинковолодіння становить  25 822 грн., а земельної ділянки - 16 430 грн.

            Просить суд  визнати за ним право власності на ½ частину житлового будинку з надвірними будівлями та  на ½ частину земельної ділянки; зобов'язати 

  -2-

відповідачку не чинити йому перешкод в користування його частиною нерухомого майна.

            В судовому засіданні позивач та його представник вимоги заяви підтримали в повному обсязі і просять задоволити їх.

            Відповідачка ОСОБА_2 та її представник не згідні з вимогами  позову і вважають його безпідставним.

            Стверджуючи свою позицію, зазначили, що спільним майном подружжя  відповідно ч. 1 ст. 60 СК України є майно, набуте подружжям за час шлюбу, і належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

            10 вересня  2004 року судовим рішенням їх шлюб розірвано. З 10 жовтня 2004 року їх шлюб припинено.

            Майно, на яке претендує позивач,  набуте нею особисто.

            З серпня 2004 року разом вони не проживають, не мають спільного бюджету та  ведуть господарство роздільно. Вона проживає в будинку дочки НОМЕР_2  по вулиці АДРЕСА_2 в місті Здолбунів Рівненської області.

            Оскільки  у відділі РАЦС Здолбунівського  управління юстиції були відсутні дані про реєстрацію розірвання шлюбу, вона звернулася до позивача з проханням дати  згоду на оформлення кредитного та іпотечного договорів 19 жовтня 2007 року. Гроші по кредитному договору повернуті установі банку нею особисто, що стверджено квитанціями, наданими в розпорядження суду.

            По тій же причині вимагалася згода позивача і при укладанні договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2007 року.

            ОСОБА_1 надавав допомогу фізично при проведенні ремонтних робіт, які ним перераховані в заяві, коштів своїх в його проведення не вкладав.

            За надані послуги позивачем вона платила останньому гроші.

            У задоволенні вимог позивача просять відмовити за їх безпідставністю.

            Вислухавши сторін, їх представників, свідків, перевіривши письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

            Достовірно встановлено в суді, що сторони припинили шлюб 10 жовтня 2004 року відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 СК України - у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.           

            З серпня 2004 року ними припинено спільне проживання. ОСОБА_2 проживає в місті Здолбунів в будинку НОМЕР_2 по вулиці АДРЕСА_2 у своєї дочки ОСОБА_6. Про це засвідчила в судовому засіданні остання  та свідок ОСОБА_7

            Оскільки в РАЦСі були відсутні дані про реєстрацію розірвання їх шлюбу, при укладанні кредитного та іпотечного договорів, договору купівлі-продажу вимагалася згода чоловіка. За проханням відповідачки позивач давав таку згоду. Суд вважає, що вона носила лише формальний  характер і не дає правових підстав вважати набуте нерухоме майно спільної  власністю подружжя.

            Спірний житловий будинок з надвірними приміщеннями НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в селі Здовбиця, Здолбунівського району Рівненської області   придбанийОСОБА_2 після припинення шлюбу - 18 жовтня 2007 року відповідно договору купівлі- продажу між ОСОБА_5 та  нею.

                                                                                                                                   -3-

            Для придбання нерухомого майна покупець укладала  кредитний та іпотечний договори. На даний час нею особисто сплачені всі кошти за кредитним договором про що свідчать надані в розпорядження суду  квитанції прибуткових кас банку.

            Оскільки спірне майно придбане  за особисті кошти покупця та після припинення шлюбу воно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 57   СК України.

            Суд вважає, що позивач безпідставно посилається на те, що спірне нерухоме майно набуте під час шлюбу і це ним визнано в ході розгляду справи згідно його  заяви від 4 грудня 2008 року про зміну підстав позову.

            Недоведеним є також  і те, що  після припинення шлюбу вони проживали однією сім'єю. З показань свідків ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10, ОСОБА_11 зводяться лише до того, що вони бачили відповідачку до літа 2008 року в господарстві за АДРЕСА_3 в селі Здовбиця Здолбунівського району за збором врожаю овочів та фруктів, а також вона разом з позивачем  їздила на роботу.

Її перебування у наведеному господарстві  є правомірним тому, що вона є співвласником цього житлового будинку з надвірними будівлями.

            Інших ознак  проживання однією сім'єю: ведення спільного господарства та бюджету, підтримання подружніх стосунків, вкладання спільних коштів  у придбання майна позивач в ході розгляду спору не довів.

            Крім цього, ч. 2 ст. 21 СК України передбачає, що проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

            Його присутність при укладанні кредитного та іпотечного договорів,  договору купівлі-продажу не може свідчити про придбання нерухомого майна в спільну сумісну власність подружжя.

            Є недоведеним і те, що ОСОБА_1 вкладав свої особисті кошти в придбання житлового будинку з надвірними приміщеннями НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в селі Здовбиця Здолбунівського району та проведення певного обсягу ремонтних робіт.

            Власник майна не заперечує його ініціативи в фізичній участі в ремонтних роботах, що проводилися в цьому будинку, однак спростовує вкладання ним грошей в нього.

            Відсутність між сторонами взаєморозуміння, ведення спільного господарства окреме проживання ствердженні в рішенні суду про розірвання шлюбу між сторонами від 10 вересня 2004 року.

            У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що сімейне  життя благополучно не склалося; вони стали чужими один одному, окремо проживають; не підтримують будь-яких стосунків (а. с. 6 (зворотна сторінка)  справи 2-1912/04).

             Сукупність наведених доказів свідчить про те, що спірний житловий будинок з господарськими приміщеннями є власність ОСОБА_2, так як придбаний після припинення з позивачем шлюбу і виключно за її кошти.

                                                                                                                                                    -4-

            Оскільки ОСОБА_1 не є співвласником спірного майна, він позбавлений можливості вимагати визнання за ним права власності на нього.                                                                                                                                     

            Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України; на підставі ст. 392 ЦК України; ст. ст. 21, 57 СК України, суд -

в  и  р  і  ш  и  в  :

            ОСОБА_1 у задоволенні вимог до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні та усунення перешкод в його користування відмовити за їх безпідставністю.

            На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Рівненської області шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження або апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його ухвалення та апеляційної скарги на протязі двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення через Здолбунівський районний суд.

            Суддя