Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
05 лютого 2015 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого: Павліченка С.В.
суддів: Бондаренка Ю.О., Собослоя Г.Г.
при секретарі: Маринець Д.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційними скаргами КП «Міжгірське ВУЖКГ» та ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 27 листопада 2014 року по справі за позовом КП «Міжгірське ВУЖКГ» до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків ,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2014 року КП «Міжгірське ВУЖКГ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником кв. АДРЕСА_1 і фактично користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Обслуговування будинку здійснює позивач, який запропонував відповідачці як споживачу ЖКГ послуг укласти договір у письмовій формі про надання вказаних послуг на основі типового. Однак відповідачка відмовилась підписати договір, не зважаючи на те що з 2007 р. користується цими послугами і допустила заборгованість за спожиті послуги з 01.10.2007 р. по серпень 2014 р. в сумі 1407 грн. 08 коп., не пред'явивши будь-яких претензій з приводу ненадання чи неналежного надання послуг.
Позивач, зіславшись на норми закону «Про житлово-комунальні послуги», Правила користування приміщеннями житлових будинків, затв. пост. КМУ від 08.10.1992 р. № 572, від 20.05.2009 р. № 529, ЦК України, правовий висновок Верховного суду України в справі № 6-110цс12, просить стягнути з відповідачки заборгованість за надані послуги, визнати договір про надання послуг відповідачці з утримання будинків укладеним з 05.09.2007 р., стягнути з відповідачки судові витрати у виді судового збору, які оплачені за подання позову, і за надання правової допомоги.
Рішенням Міжгірського районного суду від 27 листопада 2014 року позов задоволено частково. Визнано укладеним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового між КП «Міжгірським ВУЖКГ» і ОСОБА_2 з 01.10.2011 року. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь КП «Міжгірське ВУ ЖКГ»: - заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.10.2011 р. по серпень 2014 р. в сумі 441 грн. 84 коп. (чотириста сорок одну ) грн. 84 коп. ; - судові витрати у виді судового збору 487, 20 (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.). В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі КП «Міжгірське ВУЖКГ» ставить питання про зміну даного рішення в частині відмови в стягненні судових витрат та ухвалення нового про задоволення даних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні даного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає що апеляційна скарга КП «Міжгірське ВУЖКГ» не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка зобов'язана сплатити за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території з розрахунку діючих тарифів у період з 01.10.2011 р. по 30.08.2014 р., які зазначені у відомостях особистого рахунку відповідачки, який обліковується і розрахований позивачем.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, згідно розпорядження селищного голови Міжгір'я № 10 від 06.02.2004 р., акту комісії будинок АДРЕСА_1 прийнято для обслуговування Міжгірським ВУЖКГ (позивачем).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Принцип свободи договору, передбачений статтями 6, 627 ЦК України, означає право сторін вільно вирішувати питання укладення договору, вибору контрагента та погодження умов договору.
Згідно з частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.
Обов'язку споживача житлово-комунальних послуг укласти договір з виконавцем послуг, що передбачений пунктом 3 частини 2статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідає обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
Зважаючи на викладене, умови типового договору є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, так як такий типовий договір набув юридичної сили, акта цивільного законодавства, яким його затверджено.
Отже, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.
Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини 3 статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У разі такої відмови виконавець послуг має право на звернення до суду за захистом свого права та інтересу, які підлягають захисту на підставі пункту 1 частини 2 статті 6 ЦК України, шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що відповідач до квартири АДРЕСА_1 відношення ніякого не має, оскільки згідно довідки Міжгірської селищної ради, ОСОБА_2, 1946 р.н., зареєстрована по АДРЕСА_3 Прохідна, 100 смт., в той час як в позові зазначена квартира АДРЕСА_2.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_2 є власником вищезазначеної квартири.
А тому колегія суддів приходить до висновку, що пред'явлення вимог до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку №81 по вул. Шевченка є передчасним.
У звязку з наведеним, апеляційна скарга ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, а апеляційна скарга КП «Міжгірське ВУЖКГ» залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу КП «Міжгірське ВУЖКГ» - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду від 27 листопада 2014 року - скасувати.
В задоволенні позову КП «Міжгірське ВУЖКГ» до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді