Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого Павліченка С.В.

суддів: Бондаренка Ю.О., Куцина М.М.

при секретарі Чейпеш С.І.

розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 12 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів , -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що шлюб між нею та відповідачем було укладено 13 жовтня 2012 року, від якого в них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні та вихованні.

Так як відповідач їх з сином залишив та не надає ніякої допомоги на утримання дитини, вона змушена звернутися в суд про примусове стягнення аліментів з відповідача в твердій грошовій сумі розміром 1000 гривень щомісячно.

У зв'язку з наведеним просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі розміром 1000 гривень щомісячно і до досягнення ним повноліття.

Рішенням Тячівського районного суду від 12 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування даного заочного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком в свідоцтві про народження якого значиться відповідач.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст.181 ч.3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином нормою ч. 1 ст. 184 СК України визначено чіткі критерії для стягнення з платника аліментів у твердій грошовій сумі: нерегулярний, мінливий дохід, отримання частини доходу в натурі, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 має постійний дохід, так як працює лаборантом в Тячівській районній лікарні №1 та отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою Тячівської РЛ №1 від 29.10.2014 року за №368 (а.с.20).

Згідно ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 працює і має постійний заробіток, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а тому аліменти необхідно визначити в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду першої інстанції постановлено з невідповідність висновків суду обставинам справи, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення.

Керуючись ст. 307, п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів , -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду від 12 листопада 2014 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді