У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Павліченка С.В., суддів: Куцина М.М., Бондаренка Ю.О.,

при секретарі Маринець Д.М.,

розглянувши в судовому засіданні апеляціну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 7 листопада 2014 року по справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Міжгірського районного суду від 7 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки та стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, як незаконного та необґрунтованого і постановлення нового рішення про задоволення позову.

Зазначається, що позивачка є належним користувачем земельної ділянки, тому суд без належних підстав відмовив у задоволенні позову.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Відмовляючи в задоволенні позов, суд першої інстанції послався на те, що позивачка не являється власником чи користувачем земельної ділянки щодо якої заявила позов.

З матеріалів справи та справи №2-337/2009 вбачається, що земельна ділянка площею 0, 0350 га, про яку йдеться в позові є частиною раніше виділеної позивачці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0447 га.

Ця земельна ділянка була виділена позивачці на підстав рішення Міжгірської селищної ради №10 від 24.01.2008 року.

Однак, рішенням Міжгірського районного суду від 08.10.2009 року, яке набуло законної сили, рішення Міжгірської селищної ради №10 від 24.01.2008 року про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0447 га. Скасоване, а державний акт про право власності на цю земельну ділянку визнаний недійсним.

На час звернення до суду за захистом свого право на частину земельної ділянки раніше виділеної позивачці та на час розгляду її позову у суді першої інстанції, ОСОБА_1 не набула належного права власності чи користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до змісту гл. 23 ЗК України держава гарантує захист права власності та права користування земельною ділянкою.

Однак таке речове право на земельну ділянку повинно бути посвідчено у встановленому законом порядку.

Документи, чкі підтверджували право власності позивачки на земельну ділянку визнані недійсними та скасовані судом.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду, зазначених у оскарженому рішенні, не спростовують.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Міжгірського районного суду від 7 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді