Справа № 22-Ц-863 2006 р.                             Головуючий у 1 -й інстанції - Шелєхова А.В.

Категорія 36                                             Суддя-доповідач - Ільченко О.Ю.

УХВАЛА іменем України

2006 року червня 15 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                Смирнової Т.В.

суддів                            Ільченко О.Ю.

Данильченко Л.О. з участю секретаря судового засідання       Шумарової О.О.

та осіб, які приймають участь у справі: представників відповідачів

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 квітня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу реєстрації актів цивільного стану Зарічного районного управління юстиції, 3-ті особи - Перша Сумська державна нотаріальна контора, управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми про встановлення факту батьківства, визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

встановила:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 03 квітня 2006 року в позові ОСОБА_2було відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду представник ОСОБА_2 -ОСОБА_1 посилається на неправильну оцінку наявних у справі доказів, зокрема, показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Вважає, що суд дав невірну оцінку письмовому доказу, яким є висновок експертів Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи та на безпідставність відхилення цього доказу. За підстав, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати, а позов щодо встановлення факту батьківства, визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити в повному обсязі.

Судом 1 інстанції було встановлено, що позивачка ОСОБА_2 14.03.1994 року народила дочку ОСОБА_10, в свідоцтві про народження якої в графі "батько" вказано: ОСОБА_11.

2 23.05.2005 року ОСОБА_12 помер, що стало підставою для звернення позивачки з зазначеним позовом.

Відмовляючи в позові суд виходив з того, що ОСОБА_2, як одинока матір, з 1994 року отримує на дочку державну допомогу, що за життя ОСОБА_12. в присутності інших осіб не визнавав дочку позивачки своєю дочкою, а сама дитина не називала померлого батьком. При цьому суд в своїх висновках послався на показання свідків. Суд не взяв до уваги висновки судово-медичної експертизи, проведеної відділом імунології Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз, проведеною за заявою позивачки по іншій цивільний справі з підстав виявлення порушень щодо передачі вилученого зразку крові на експертне дослідження.

Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, які заперечують проти скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню, виходячи з таких підстав.

Вирішуючи спір по суті, суд 1 інстанції обґрунтовано виходив з вимог ст. 128 ч.2 Сімейного кодексу, яка передбачає наявність підстав для визнання батьківства, якими можуть бути будь-які відомості, зібрані відповідно до цивільно-процесуального кодексу України.

Згідно ст.58 ЦПК України - належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Проте, доводи апелянта, що допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підтвердили факт визнання померлим батьківства відносно дочки позивачки, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки із показань зазначених свідків вбачаються особисті бачення на стосунки позивачки з ОСОБА_12 Разом з тим, ніхто із цих свідків не підтвердив того факту, що померлий визнавав дочку позивачки своєю дочкою (а.с. 194, 196, 199). Сама позивачка не спростовувала того факту, що померлий ніколи не називав її дочку своєю в присутності інших осіб чи самої дочки, а остання також не називала його батьком (а.с. 186).

На думку судової колегії, суд 1 інстанції обґрунтовано не взяв до уваги і висновок експертів Одеського бюро судово-медичних експертиз від 06.09.2005 року (а.с.57 справа 2-4050/05), оскільки під час розгляду справи не було добуто безспірних доказів, що саме кров ОСОБА_12 була передана на дослідження експертній установі. Такого висновку суд дійшов за наявності встановлених порушень при зберіганні і передачі крові з одного відділення в інше відділення Сумського бюро судмедекспертиз та за відсутності судового доручення по транспортуванню спірної крові представником позивачки до м.Одеса.

з

З приводу виявлених порушень суд навів обґрунтовані висновки, з якими колегія суддів погоджується.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1 інстанції.

Суд вірно визначився в спірних правовідносинах та дав належну оцінку добутим у справі доказам, а тому відсутні правові підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.307 ч.І п.1, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 -відхилити, а рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 квітня 2006 року в даній справі - залишити без зміни.

Ухвала та рішення місцевого суду набрали законної сили, проте можуть бути оскаржені безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.