Справа № 161/17839/14-к Провадження №11-кп/773/91/15 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О. С.

Категорія:ч.4 ст.358 КК України Доповідач: Фідря О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Фідрі О.М.,

суддів - Хлапук Л.І., Борсука П.П.,

при секретарі - Власюк О.С.,

з участю прокурора - Васьовчика І.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 23.12.2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Почаїв, Кременецького району, Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1, не працюючого, з середньою освітою, не одруженого, українця, громадянина України, раніше судимого:

1. 13.08.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.122 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України надано іспитовий строк на 2 роки;

2. 08.07.2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.296 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 грн..

3. 11.09.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.186 ч.1, 71, 72 КК України до 3 років позбавлення волі зі штрафом 10 000 гривень. Згідно ухвали апеляційного суду Волинської області від 20.11.2014 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.09.2014 року залишений без зміни,

засуджено за ч.4 ст.358 КК України до 3 (трьох) місяців арешту.

На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.09.2014 року, з розрахунку, що згідно ст.72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту та не відбутого покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 грн. за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.07.2013 року, остаточно визначено ОСОБА_1 до відбуття 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі та 10 000 (десять тисяч) гривень штрафу, який в частині несплаченого штрафу, виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 постановлено обчислювати з 11.09.2014 року.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винними і засуджений за те, що він 14 липня 2014 року, близько 03.50 год., маючи злочинний умисел на використання завідомо підробленого документа, знаходячись в дворі будинку №34 по вул. Степовій в м. Луцьку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, достовірно знаючи про те, що згідно постанови Луцького міськрайонного суду від 07.09.2012 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, надав працівникам ВДАІ Луцького МВ УМВС України у Волинській області завідомо підроблений невстановленою досудовим розслідуванням особою офіційний документ, який видається установою, яка має право видавати такі документи і який надає права, а саме підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.07.2000 року, видане на ім'я ОСОБА_3, бланк якого, згідно висновку експерта № 607 від 23.07.2014 року, не відповідає аналогічним, які знаходяться в офіційному обігу, у якому містилися завідомо неправдиві відомості про його анкетні дані та про право керувати транспортними засобами категорій «В», «С», та «D», а також у яке була вклеєна фотографія ОСОБА_1, чим використав завідомо підроблений документ.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити. Зазначає, що інкримінований йому злочин він не вчиняв. Вважає, що прямих доказів його винуватості не здобуто, а все обвинувачення побудоване на сумнівних показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які нічим не підтверджуються.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити, прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у використанні завідомо підробленого документа, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності.

З показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона раніше знала ОСОБА_1 На початку літа, коли вона працювала в піцерії «Перцоні» ОСОБА_1 разом зі своїм знайомим зайшли в кафе, і підійшовши до барної стійки показав їй посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3, хоча вона знала, що в нього прізвище ОСОБА_1.

Даними показаннями свідка спростовується твердження ОСОБА_1 про те, що водійське посвідчення на прізвище ОСОБА_6 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_1 він раніше не бачив і його йому підкинули.

Безпідставним є також і твердження обвинуваченого про те, що підроблених документів на ім'я ОСОБА_3 він сам працівникам міліції не надавав. Так, згідно показань свідка ОСОБА_5 - інспектора дорожньо-патрульної служби відділення ДАІ (з обслуговування м. Луцька) вбачається, що ОСОБА_1 знає по роботі, оскільки той раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння і неодноразово за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена такого права, а тому його анкетні дані йому були відомі. Зазначив, що 14.07.2014 року в чергову частину ДАІ поступило повідомлення про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, він із напарником виїхали на місце події, там вже була слідчо-оперативна група, також був затриманий ОСОБА_1, а біля нього був автомобіль зеленого кольору марки «ВАЗ». Обвинувачений перебував в стані алкогольного сп'яніння та поводив себе неадекватно. На їхню вимогу ОСОБА_1 пред'явив їм посвідчення водія, яке було із явними ознаками підробки, оскільки фото було обвинуваченого, а анкетні дані не його. Тоді було складено адміністративний протокол про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Згідно постанови судді Луцького міськрайонного суду від 09 жовтня 2014 року ОСОБА_1 притягнуто за даним фактом до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив цей факт, та те, що дану постанову він не оскаржував.

З протоколу огляду місця події від 14.07.2014 року вбачається, що в приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області у обвинуваченого ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.07.2000 року, видане на ім'я ОСОБА_3, на якому було фото ОСОБА_1

Як вбачається з висновку експерта №607 від 23.07.2014 року, вилучене у ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.07.2000 року з його фото, видане на ім'я ОСОБА_3, не відповідає аналогічним, які знаходяться в офіційному обігу.

Погоджується колегія суддів і з твердженням суду першої інстанції, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що він ніяких документів на вимогу працівників ДАІ не надавав, що посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 йому підкинули і він його раніше не бачив і ніколи не використовував, є надуманими і не відповідають обставинам справи, визнаним судом доведеними, та спростовуються наведеними у вироку доказами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу винного, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені в установленому законом порядку, характеризується з негативного боку, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, суд дійшов обґрунтованого висновку, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, і обирав йому покарання в межах санкції ст.358 ч.4 КК України у виді арешту.

Правильно складено і призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за ч.4 ст.70 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів судової палати,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2014 року щодо нього - без змінити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії рішення.

Головуючий:

Судді :