ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                

 

                                             

                                              У Х В А Л А

 

                               І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

 22 червня 2006 року                                                           м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Ліпського Д.В. ,

       суддів:Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.

       секретар  Проценко О.О.

       за участю позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представників відповідача ОСОБА_6, представників осіб, які оскаржували рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м.Києва від 27 грудня 2005 року по справі за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 19 квітня 2005 року №664/2005 «Про склад національної комісії з питань регулювання зв'язку України», -

 

                                              В С Т А Н О В И Л А :

       

         В травні 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду зі скаргою в якій просили визнати незаконним та скасувати Указ Президента України №664/2005 від 19 квітня 2005 року «Про склад Національної комісії з питань регулювання зв'язку України».

 

       Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 13 вересня 2005 року скаргу задоволено в повному обсязі.

 

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Президента України, Голова та члени Національної комісії з питань регулювання зв'язку України звернулись з апеляційною скаргою до Апеляційного суду м.Києва.

 

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 27 грудня 2005 року апеляційні скарги задоволені. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнята нова постанова про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування Указу Президента України №664/2005 від 19 квітня 2005 року «Про склад Національної комісії з питань регулювання зв'язку України».

 

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

 

         В касаційних скаргах позивачі просять скасувати постанову  Апеляційного суду м.Києва від 27 грудня 2005 року, а рішення Печерського районного суду м.Києва від 13 вересня 2005 року залишити в силі , оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме : ст.20 Закону України «Про телекомунікації» що стосується порядка та самого призначення складу НКРЗ спірним Указом Президента України, неправильний висновок щодо припинення повноважень попереднього складу НКРЗ, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачі не є суб'єктами звернення до суду суперечать ст.ст. 1,5, 17,18,21 Закону України «Про телекомунікації».

 

        Заслухавши суддю- доповідача, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представників сторін, перевіривши доводи касаційних скарг за матеріалами справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг та скасування постанови апеляційної інстанції.

 

       Відповідно до положень ч.1 ст.20 та п.10 ст.106 Конституції України та п.6 Положень «Про національну комісію з питань регулювання зв'язку України», затвердженого Указом Президента України від 21 серпня 2004 року №943/2004. Голову Національної комісії з питань регулювання зв'язку України ( далі - НКРЗ ) та її членів призначає на посаду та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

 

       Таким чином, підписавши та видавши Указ від 19 квітня 2005 року «Про склад Національної комісії з питань регулювання зв'язку України» Президент України діяв на підставі та у межах наданих йому Конституцією та Законами України повноважень.

 

       Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження заявників про те, що оспорюваним Указом були призначені нові члени НКРЗ без звільнення від обов'язків попереднього складу цієї комісії.

 

       Указ Президента України від 9 грудня 2004 року, яким було призначено попередній склад НКРЗ, рішенням Печерського районного суду м.Києва від 27 січня 2005 року визнано незаконним і скасовано. Зазначене рішення суду набуло законної сили. Тому не було підстав для припинення повноважень членів попереднього складу НКРЗ Указом Президента України до видання Указу про призначення нового складу НКРЗ, на що наголошується в касаційних скаргах.

 

       У касаційних скаргах зазначається, що окремі новопризначені члени НКРЗ на момент видання оспорюваного Указу Президента володіли пакетами акцій ВАТ «Укртелеком», а тому, на думку скаржників, вони не мали права бути призначеними членами НКРЗ, оскільки таке обмеження передбачено частиною п'ятою ст.20 Закону України «Про телекомунікації».

 

       Колегія суддів приходить до висновку про безпідставність такого доводу, оскільки зміст вказаної норми закону свідчить про встановлену відповідальність ( санкцію за порушення членами НКРЗ зазначеного вище обмеження ). Вказана норма закону не може стосуватися новопризначених членів НКРЗ, оскільки вони володіли пакетами акцій ВАТ «Укртелеком» до призначення їх членами НКРЗ, а після видання Указу Президентом України про їх призначення членами НКРЗ добровільно припинили своє перебування у складі власників корпоративних прав операторів телекомунікацій та поштового зв'язку. Тобто вони виконали вимоги ч.5 ст.20 Закону України «Про телекомунікації» і продали належні їм акції «Укртелекому».

 

      Аналіз цієї норми Закону свідчить про те, що в ній відсутня заборона призначати членом НКРЗ особу, яка є власником корпоративних прав операторів телекомунікацій та  поштового зв'язку, а лише передбачено обмеження для члена НКРЗ бути таким власником та передбачена відповідальність за порушення такого обмеження у вигляді звільнення з числа членів або Голови НКРЗ.

 

       Висновок апеляційної інстанції про те, що оспорюваним Указом Президента України не порушені права і інтереси скаржників, як споживачів телекомунікаційних послуг, є обґрунтованим. З матеріалів справи та їх пояснень видно, що ними не було конкретно зазначено який охоронюваний законом інтерес або суб'єктивне право, як споживачів телекомунікаційних послуг, було порушено оспорюваним Указом Президента України. Не було встановлено цього і під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

 

       За таких обставин, коли автори касаційних скарг не довели фактів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

 

      Судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

 

      Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, то касаційна скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.     

 

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів  -

                                          У Х В А Л И Л А :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Апеляційного  суду м.Києва від 27 грудня 2005 року - без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

 

          ГОЛОВУЮЧИЙ :                             

                          СУДДІ :