Справа №22-ц-937 2006 р.                                      Головуючий у 1 інстанції - Громова Л.В.

Категорія 42                                                              Суддя-доповідач - Батюк А.В.

УХВАЛА іменем     України

14 червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,                       

судців              - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Конотопського державного вагоноремонтного заводу, треті особи: управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі, управління праці та соціального захисту населення при Конотопському міськвиконкомі, Конотопське державне підприємство по виробництву теплової енергії "Теплодар", про встановлення факту роботи в шкідливих та важких умовах праці, -

встановила:

У листопаді 2005 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01.08.1992 року по 12.10.1995 року працював на Конотопському державному вагоноремонтному заводі на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилоприготувальних цехів ТЕЦ у шкідливих та важких умовах праці. Вказував, що атестація його робочого місця не проводилася, у зв'язку з відсутністю коштів.

Просив встановити факт його роботи на вказаній посаді у шкідливих та важких умовах праці.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1, 1966 року народження, працював на Конотопському державному вагоноремонтному заводі з 01.08.1992 року по 12.10.1995 року на посаді слюсаря з ремонту устаткування та пилоприготувальних цехів ТЕЦ у шкідливих та важких умовах праці.

В апеляційній скарзі управління ПФУ в м. Конотопі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому вказувало, що право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах мають лише працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за результатами атестації робочих місць.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не піддягає задоволенню.

2

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 12.01.1987 року по 12.10.1995 року працював на «КДВРЗ» на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилоприготувальних цехів ТЕЦ. Вказана посада відноситься до Списку №2 переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 вказаного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до відповідного органу Пенсійного фонду України не звертався, у зв'язку з тим, що на даний час не досяг пенсійного віку (ОСОБА_1 народився 27.04.1966 року (а. с. 5).

Згідно ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд допустив порушення вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України, оскільки спір, що виник розглядався не як справа окремого провадження, а як трудовий спір.

З огляду на викладене вище, на даний час існує трудовий спір між сторонами, т. я. непроведенням відповідачем атестації робочого місця позивача з 01.08.1992 року по 12.10.1995 року були порушені трудові права ОСОБА_1

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 працював на Конотопському державному вагоноремонтному заводі з 01.01.1991 року по 12.10.1995 року у шкідливих та важких умовах праці.

Цей висновок суду не спростовується доводами апеляційної скарги і узгоджується з доказами наведеними у справі.

Рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі й відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України відхилити, а рішення

Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2006 року в даній справі

залишити без змін.                 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.