АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/340/15Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 29, 34 Годік Л. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.

суддівПальонного В. С. , Єльцова В. О.

при секретаріЖуравель Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року у справі за позовом Служби автомобільних доріг в Одеській області до ОСОБА_6 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ,-

в с т а н о в и л а :

31 липня 2014 року Служба автомобільних доріг в Одеській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок ДТП, посилаючись на те, що 02 грудня 2013 року близько 07.00 год. на 383 км автомобільної дороги М-05 «Київ-Одеса» за участі водія автомобіля DAF XF 95.430, д. н. НОМЕР_2, ОСОБА_6 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої здійснено наїзд на металеву огорожу, в результаті чого огорожа була пошкоджена.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2014 року ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.

Позивач зазначає у позові, що ділянка автомобільної дороги, на якій сталася зазначена дорожньо-транспортна пригода, перебуває на балансі служби. Згідно кошторису, складеного відділом інвестиційно-кошторисної роботи та будівництва Служби на підставі спільного наказу №132/240 від 11 листопада 2013 року, розмір збитків, заподіяних дорожньому облаштуванню, складає в загальній сумі 13722,17 грн. Тому Служба автомобільних доріг в Одеській області звернулась до суду з даним позовом та просила стягнути з ОСОБА_6 на користь Служби автомобільних доріг в Одеській області шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, в розмірі 13722,17 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Служби автомобільних доріг в Одеській області на розрахунковий рахунок № 35248101008577 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 25829550, шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, в розмірі 13722,17 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, через невідповідність висновків суду обставинам справи, а також через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року скасувати, в задоволенні позову відмовити та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності, керуючись ч. 1 ст. 1166 ЦК України, відповідно якій майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, оскільки постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме за здійснення наїзду 02 грудня 2013 року на 383 км автомобільної дороги М-05 «Київ-Одеса» на металеву огорожу, в результаті чого, її було пошкоджено.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є вірними, такими що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним та піддано адміністративному стягненню за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Із даних постанови вбачається, що 02 грудня 2013 року близько 07.00 год. ОСОБА_6 на 383 км автомобільної дороги Київ-Одеса, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого допустив розрив заднього правого колеса на причепі і його перевертання, та здійснив наїзд на металеву огорожу, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення від 02 грудня 2013 року серії АГ2 № 763649.

В судовому засіданні встановлено, що ділянка автомобільної дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, перебуває на балансі Служби автомобільних доріг в Одеській області. Тому 02 грудня 2013 року старшим виконавцем робіт ДРП-2, представником ДАІ та ОСОБА_6 було складено і підписано акт № 2 обстеження місць пошкодження дорожнього облаштування (бар'єрного огородження, штучних споруд, технічних засобів регулювання дорожнього руху), яким визначено характер та кількість пошкодження бар'єрного огородження на дорозі М-05 Київ-Одеса на 383+050 км, автомобілем НОМЕР_3, причепом д/н НОМЕР_2.

05 грудня 2013 року комісією в складі: заступника начальника ВТК та ЯР, провідного інженера ВТК та ЯР, начальника відділу з ремонту і експлуатаційного утримання автомобільних доріг, штучних споруд та з організації і безпеки дорожнього руху, заступника начальника ДП «Одеський облавтодор» з експлуатаційного утримання доріг складено акт технічного огляду об'єкту, а саме, автомобільної дороги міжнародного значення М-05 Київ-Одеса на ділянці км 383+050.

Згідно даних кошторису відшкодування збитків по пошкодженому облаштуванню, розмір заподіяних збитків Службі автомобільних доріг в Одеській області по пошкодженому дорожньому облаштуванню складає 13722,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту, і який має свої органи управління на місцях.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Службу автомобільних доріг в Одеській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 02 листопада 2011 року № 12, Служба автомобільних доріг в Одеській області є державною неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яке відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Метою діяльності служби є організація утримання в належному технічному стані доріг загального користування (п.2.1. Положення).

Пунктом 2.2. вказаного Положення передбачено предмет діяльності Служби, серед якого є: організація будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд; технічний нагляд за станом автомобільних доріг загального користування, мостів та інших штучних споруд.

Згідно п. 3.1. Положення визначено, що Служба має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху та видавати розпорядження для їх забезпечення, порушувати питання про відшкодування збитків, завданих неправильними діями, та притягнення до відповідальності юридичних і фізичних осіб згідно із законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, смуга руху, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди, інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв'язку, вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху), об'єкти дорожнього сервісу та архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, що призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження.

Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи із вищевикладеного, вбачається, що задовольняючи позов, та стягуючи із відповідача ОСОБА_6 на користь Служби автомобільних доріг в Одеській області шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, так майнова шкода, завдана майну юридичної особи підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.

Під час розгляду справи судом першої інстанції достовірно встановлено, що саме ОСОБА_6 було завдано шкоду майну позивачу, що підтверджується постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2014 року, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП. Дана постанова набрала законної сили.

ОСОБА_6, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, посилався на те, що непред'явлення вимог до страховика, за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме із страховика, є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Однак, колегія суддів вважає, що дані доводи апелянта не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Під час розгляду справи судом першої інстанції достовірно встановлено та вбачається із даних полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0786197 та № АС/0786198, що страхувальником по них є ОСОБА_7 - власник автомобіля та причепа, а не відповідач ОСОБА_6 В зв'язку з чим і відсутні підстави для залучення до участі у розгляді даної справи страхової компанії, тому доводи апелянта безпідставні і не підлягають задоволенню.

Крім того, необґрунтованими та безпідставними є посилання апелянта, що він є неналежним відповідачем, а тому суд повинен відмовити в задоволенні вимог до неналежного відповідача, оскільки, як пояснював сам відповідач ОСОБА_6, він не перебував у трудових відносинах з власником автомобіля, хоча на правових підставах керував автомобілем, на якому скоїв дорожньо - транспортну пригоду, проте відповідальність водія автомобіля не була застрахована. Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що відповідач ОСОБА_6, як винна особа в дорожній пригоді , внаслідок чого заподіяно шкоду позивачу і має нести матеріальну відповідальність, та саме з нього і було стягнуто шкоду в розмірі 13722, 17 грн.

Також не підлягають до задоволення доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212-214 ЦПК України не звернув уваги на те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження реального розміру завданої шкоди, спричиненої внаслідок здійснення наїзду на металеву огорожу, яка перебуває на балансі служби, в результаті чого вона була пошкоджена. Згідно даних кошторису розмір, заподіяних дорожньому облаштуванню збитків, складає в загальній сумі 13722,17 грн. Відповідач ОСОБА_6 своїх розрахунків суду не надав щодо розміру шкоди, лише наполягав, що розмір відшкодування є значно завищеним. Однак, він особисто підписав акт обстеження № 2 від 02.12. 2013 року (а.с. 6), погодившись із характером пошкоджень та кількістю, зазначеною в даному акті.

Як вбачається із матеріалів справи, судова експертиза пошкодженого майна по справі не призначалася, оскільки відповідно до вимог ст. 143 ЦПК України, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, а дане клопотання сторонами не заявлялося ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в апеляційному суді. Тому суд першої інстанції, маючи лише докази щодо розміру збитків, наданих позивачем, і виходив із кошторису позивача, оскільки інших розрахунків сторонами не було надано.

За таких обставин, безпідставними є посилання апелянта, що суд, визначаючи розмір збитків, виходив із припущень, так як суд послався на розрахунки позивача.

Також необґрунтованими є посилання апелянта про відшкодування шкоди в натурі, оскільки відповідач в суді не визнавав позовних вимог, вважаючи, що повинна відповідати страхова компанія «Глобус», зустрічного позову не заявляв про відшкодування шкоди в натурі, а позивач заявив вимоги саме в грошовому еквіваленті відшкодування шкоди, тому суд і вирішив вимоги, згідно того, як позивачем вони були заявлені.

Однак, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач керував автомобілем без належної правової підстави, оскільки відповідно до п. 2.2. ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_6 пояснював, що у нього був другий день випробувального терміну у ПП Кравчук, автомобілем якого він керував, в зв'язку з чим йому були передані необхідні реєстраційні талони та поліси страхування транспортних засобів, маршрутний лист. Таким чином, відповідач ОСОБА_6 є особою, яка керувала автомобілем на правових підставах, маючи необхідні для водія документи, що дозволяли йому керувати автомобілем, який не належить йому на праві власності. Отже, таке посилання суду першої інстанції є невірним і підлягає виключенню із мотивувальної частини рішення.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані посилання суду першої інстанції, не впливають на правильність по суті ухваленого рішення при вирішенні справи та задоволенні вимог позивача.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Обов'язок доказування та подання доказів, встановлений ст. 60 ЦПК України, в якій зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року у справі за позовом Служби автомобільних доріг в Одеській області до ОСОБА_6 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :