АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/346/15 Справа № 182/8324/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Новікова О. В. Доповідач - Литвиненко О.О.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

24 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Литвиненка О.О.,

суддів: Дігтярь Н.В., Васецької В.В.,

секретаря: Лимаря Р.Р.,

за участю прокурора:Заворотної О.В.,

обвинуваченої: ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську в режимі відеоконференції апеляцію першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, раніше не судима,

засуджена: - за ч.1 ст.190 КК України до 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнена від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 1 рік та на неї покладені певні зобов'язання визначені ст.76 КК України.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за скоєння злочину за таких обставин.

29.09.2014 року приблизно о 09.00 годині, ОСОБА_2 маючи умисел на заволодіння чужим майном, прийшла до літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_3. Заздалегідь знаючи, що у потерпілої є мобільний телефон, ОСОБА_2 попросила його у ОСОБА_3, пояснивши при цьому, що їй потрібно зателефонувати та запевнила останню, що поверне мобільний телефон після дзвінка, однак повертати телефон наміру не мала. ОСОБА_3, будучи впевненою, що передає мобільний телефон для здійснення дзвінка, надала ОСОБА_2 мобільний телефон "Нокіа С2-01", імей: НОМЕР_1, вартістю 885 грн., в якому знаходилася сім-карта мобільного оператора "МТС" НОМЕР_2, вартістю 10 грн., на рахунку якої грошових коштів не було. Після чого, ОСОБА_2, зловживаючи довірою потерпілої, діючи умисно, з корисливих мотивів, заволоділа вказаним мобільним телефоном, спричинивши тим самим потерплій матеріальну шкоду на загальну суму 895 грн.. Викраденим мобільним телефоном ОСОБА_2 розпорядилася на власний розсуд, а саме здала до ломбарду "Скарбниця" в м.Нікополі, а отримані грошові коти витратила на власні потреби.

В апеляції перший заступник прокурора Дніпропетровської області не оскаржуючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.190 КК України у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн..

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію першого заступника прокурора Дніпропетровської області, обвинувачену ОСОБА_2, яка не заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи, вивчивши та проаналізувавши доводи апеляції, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, повністю грунтуються на розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказах та в апеляції не оскаржуються.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані судом за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку суду першої інстанції, органами досудового слідства та судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_2 на підставі п.2 ст.413 КПК України підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно ч.3 ст.61 КК України, покарання у вигляді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, обвинувачена ОСОБА_2 має на утриманні трьох малолітніх дітей: 2008, 2010 та 2014 років народження.

Між тим, суд першої інстанції ухвалюючи вирок призначив покарання обвинуваченій за ч.1 ст.190 КК України у вигляді обмеження волі, тобто застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню.

В зв'язку з вище наведенним, колегії суддів вважає за необхідне вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченій скасувати, та призначити ОСОБА_2 інший вид покарання, передбачений санкцією ч.1 ст.190 КК України.

Згідно ч.1 ст.190 КК України, заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем мешкання характеризується задовільно, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні трьох малолітніх дітей, свою провину визнала повністю та щиро кається у вчиненому, добровільно відшкодувала завданий збиток, вчинила злочин в стані вагітності, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу.

На думку колегії суддів, зазначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, обвинуваченій ОСОБА_2 було призначено покарання за ч.1 ст.190 КК України у вигляді обмеження волі строком на один рік та на підставі ст.75 КК України, останнью звільнено від відбування покарання з випробуванням стоком на один рік.

Виходячи з того, що покарання у вигляді штрафу є більш суворим, ніж покарання призначене судом першої інстанції, оскільки є реальним, то колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати та згідно п.2 ч.1 ст.420 КПК України ухвалити свій вироку, при цьому в повному обсязі задовольнити апеляцію прокурора.

Керуючись ст.ст.404,405,407,409,420 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного їй покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадня, що становить 510 грн..

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня його проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, в той же строк з дня вручення їй копії вироку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Литвиненко О.О. Дігтярь Н.В. Васецька В.В.