АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1915/16027/2012Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.
Провадження № 22-ц/789/249/15 Доповідач - Жолудько Л.Д.
Категорія - 46
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Жолудько Л.Д.
суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,
при секретарі - Баляс Т.І.
з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26 грудня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ задоволено частково.
Визнано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 214 грн. 60 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що суд відкрив провадження в справі за позовною заявою, яка не відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України. При розгляді позову не звернув увагу на наявність такого, що набрало законної сили, рішення суду, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Крім того, апелянт уважає, що висновки суду щодо визнання спірної квартири спільним майном подружжя та відступлення від рівності часток подружжя при поділі майна не відповідають фактичним обставинам справи.
Посилаючись на наведене, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити.
Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 апеляційної скарги не визнав і пояснив, що судом було повно і об'єктивно встановлені обставини справи й ухвалено законне та обґрунтоване рішення.
Судом установлено, що сторони з 15.05.1999 року по 02.12.2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що стверджується свідоцтвами про народження: повторним серії НОМЕР_1 від 01.11. 2002 року та серії НОМЕР_2 від 12.05.2005 року, виданими відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.
Донька ОСОБА_6 є дитиною-інвалідом, неодноразово проходила курси діагностики, лікування та реабілітації, що стверджується медичним висновком за № 3 від 11.01.2011 року, долученими до справи копіями медичної документації.
Відповідач з сім'єю не проживає, сплачує аліменти на дітей.
За повідомленням Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції № 19/46317/18 від 12 листопада 2014 року станом на 1.11.2014 року заборгованість з аліментів на доньку ОСОБА_6 становить 8685 грн., а на доньку ОСОБА_5 5685 грн.
На підставі договорів купівлі-продажу від 23.02.2000 року та від 24.02.2000 року, укладених між ТзОВ " Colia", ТзОВ "Домобудівник" та ОСОБА_1, відповідач купив квартиру АДРЕСА_1 вартістю 25 000 гривень.
Згідно з рішенням виконкому Тернопільської міської ради за № 1303 від 27 грудня 2000 року ОСОБА_1 на склад сім'ї з 3-х осіб 28.12.2000 року виконкомом Тернопільської міської ради було видано ордер за № 332 на право зайняття квартири АДРЕСА_1.
Свідоцтвом про право власності, виданим 23 березня 2004 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, виконкомом Тернопільської міської ради посвідчено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що квартира за АДРЕСА_1 нажита подружжям за час шлюбу, а тому є об'єктом їх спільної сумісної власності. З урахуванням обставин, що мають істотне значення для справи, та інтересів неповнолітніх дітей суд відступив від засади рівності часток подружжя і визнав за позивачкою ОСОБА_3 право власності на 2/3 квартири.
Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України в ред 1969 року та ст. 16 ЗУ "Про власність", чинних на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно з положеннями ст.ст. 68, 69 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Виходячи із установлених судом обставин і наведених вимог Закону, суд мотивовано дійшов висновку, що спірна квартира була придбана під час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.
Із цих же мотивів колегія вважає безпідставними і недоведеними доводи апелянта про те, що квартира є його особистою власністю.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ст.70 СК України).
Суд з урахуванням розміру аліментів, які одержують від відповідача його неповнолітні діти, наявного розміру заборгованості з аліментів, інвалідності однієї дитини встановив, що розмір аліментів, які одержують діти, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, а тому у відповідності з вимогами ст. 70 СК України обґрунтовано відступив від засади рівності часток подружжя, визнавши за позивачкою право власності на 2/3 частини квартири.
Колегія не приймає до уваги доводи апелянта щодо необхідності закриття провадження в справі згідно з п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1 з інших підстав.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько