Справа № 22-ц- 4938/2008 Головуючий в 1 інстанції Ткаченко О.В.
Доповідач у II інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2009 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: ,
Головуючого: судді Дьоміної О.О., суддів: Малорода О.І., Поліщука М. А., при секретарі: Рудзінській А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Київської області від 29 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Володарська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання недійсним договору купівлі продажу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
У серпні 2008 року представник позивача ОСОБА_3 - звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі продажу, зазначаючи, що 26.12.1995 року ОСОБА_1 згідно договору купівлі - продажу засвідченого державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, реєстровий № 3273, придбала АДРЕСА_1.
В 1999 році у зв'язку з похилим віком та незадовільним станом здоров'я ОСОБА_4прийняла пропозицію свого сина переїхати на тимчасове проживання до нього у АДРЕСА_1 для проходження курсу лікування ішемічної хвороби серця.
З тим, щоб будинок не залишавсь без догляду ОСОБА_1 прийняла рішення про надання своїй невістці ОСОБА_2 нотаріального доручення на догляд за будинком, проживання в ньому, оплату комунальних послуг, витрат на утримання будинку та інше. ОСОБА_2 погодилась на прохання ОСОБА_2 і 16.10.1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приїхали цо Володарської районної державної нотаріальної контори, де ОСОБА_2 надала від ОСОБА_1 всі необхідні документи, які остання підписала зважаючи, що дає саме доручення на управління і догляд за своїм майном, а не здійснює відчуження своєї власності. В грудні 1999 року вона виїхала в Російську Федерацію м. Протвино Московської області до свого сина ОСОБА_5 на лікування.
В червні місяці 2007 року, як тільки загальний стан здоров'я покращився ОСОБА_1 повернулася до України і зупинилась у своєї доньки ОСОБА_6 в с Залізний Хутір Васильківського району Київської області.
2
В подальшому порадившись із сином ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_6 вирішила переоформити свою власність в АДРЕСА_1 на свою доньку ОСОБА_6, з цією метою вона дала нотаріальне доручення від 19.04.2008 року на свою доньку ОСОБА_6, з тим, щоб остання зібрала всі документи необхідні для переоформлення прав власності та приватизації земельної ділянки. Діючи за дорученням ОСОБА_6 звернулась до Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації для видачі їй довідки -характеристики на будинок, їй було відмовлено у видачі такої довідки, так як згідно з записом в інвентаризаційній справі довідка - характеристика на відчуження вказаного домоволодіння вже видавалась 21.07.1999 року, будь - які інші дії пов'язані з подальшою перереєстрацією домоволодіння МЕТІ не проводилось і АДРЕСА_1 станом на 02.07.2008 року, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1.
ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_6 звернулись до ОСОБА_2 з запитанням, хто і на яких підставах отримав довідку-характеристику на відчуження домоволодіння то відповідач ОСОБА_2 повідомила, що будинок належить їй на підставі договору купівлі-продажу, який був підписаний перед від'їздом ОСОБА_1 до Російської Федерації.
У Володарській районній державній нотаріальній конторі Київської області 25.07.2008 року, підтвердили той факт, що 16.10.1999 року ОСОБА_1 продала будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за 20 000 (двадцять тисяч) гривень. Позивач вважає, що угода купівлі -продажу АДРЕСА_1 укладена між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 16.10.1999 року є такою, що суперечить її інтересам і укладено нею помилково внаслідок умисних дій з боку покупця.
Спірний будинок був придбаний ОСОБА_1 26.12.1995 року за 18 000 тисяч доларів США за рахунок коштів її сина ОСОБА_5, який проживає в АДРЕСА_1. Підписуючи 16.10.1999 року у нотаріальній конторі документ ОСОБА_1 вважала, що цим правочином вона надає можливість своїй невістці ОСОБА_2 безперешкодно проживати у будинку, доглядати за ним та сплачувати від її імені комунальні платежі та їюдатки.на час її перебування за межами України. Про предмет угоди і її сутність ОСОБА_1 не була повідомлена і їй не було роз'яснено правові наслідки укладення саме такого правочину, тому її волевиявлення на продаж будинку не було. Грошові кошти у сумі 20 000 гривень покупець ОСОБА_2 за придбану нерухомість ОСОБА_1 не передавала, а вона їх не вимагала, оскільки вважала, що надала ОСОБА_2 виключно право на безоплатне проживання і догляд за будинком. Таким чином ОСОБА_2 скориставшись похилим віком ОСОБА_1 не довела до відому останньої предмет угоди її наслідки та край невигідні для неї умови продажу АДРЕСА_1, тому позивачка просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, посвідчений Володарською районною державною нотаріальною конторою Київської області від 16.10.1999 року за реєстраційним № 1705, визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, зобов'язати Володарську районну державну
3
нотаріальну контору Київської області скасувати реєстровий запис № 1705, яким засвідчено договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 виконаний 16.10.1999 року.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 29 жовтня 2008 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового АДРЕСА_1 , посвідчений Володарською районною державною нотаріальною конторою Київської області від 16.10.1999 року, за реєстраційним № 1705 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди , що знаходяться в АДРЕСА_1.
Зобов'язано Володарську районну державну нотаріальну контору Київської області скасувати реєстровий запис № 1705, яким зареєстровано договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 16.10.1999 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 200 гривень сплаченого позивачем судового збору та 30 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, всього 230 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.12.1995 року ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу засвідченого державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області, реєстровий № 3273 придбала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, у громадянина ОСОБА_7 (а.с. 8-11).
Згідно договору купівлі - продажу житлового будинку від 16.10.1999 року, ОСОБА_1 продала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_2, договір купівлі-продажу посвідчено державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 1705 (а.с. 12).
4
Довідкою Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації № 021782 від 02.07.2008 року, яка видана на запит адвоката ОСОБА_9 , право власності на житловий АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.1995 рок, посвідченого Володарською державною нотаріальною конторою за реєстрованим № 3273, (помилково зазначено , що будинок по АДРЕСА_1, так як зазначений договір купівлі-пррдажу від 26.12, 1995 року даного будинку який посвідчувався Володарською нотаріальною конторою за реєстровим № 3273 стосується житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 (а.с. 8-11, 13).
21.07.1999 року видавалась довідка-характеристика для відчуження вищевказаного домоволодіння.
Подальшої реєстрації в МБТІ не проводилось (а.с. ІЗ). Відповідно до довідки від 12.07.2008 року № 32/1-1357, яка видана відділенням Федеральної Міграційної служби по Московській області в м. Протвино Російської Федерації, громадянка ОСОБА_1, 1923 року народження проживала у свого сина ОСОБА_5, 1944 року народження, за адресою АДРЕСА_2, з грудня місяця 1999 року по червень 2007 року, за цей період неодноразово проходила курс лікування в Протвинській міській лікарні (а.с. 14, 15) .
Суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли в жовтні місяці 1999 року, тому вони повинні регулюватись цивільним законодавством, яке було чинне на той час (на час укладення договору купівлі-продажу), тобто Цивільним Кодексом України (в редакції 1963 року). Цивільний Кодекс України (в редакції 2003 року), відповідно до прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до ст. 224 ЦК України (1963 р.), за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму .
ст. 227 ЦК України (1963 р.) передбачено форму договору купівлі-продажу житлового будинку. Договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально* посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Договір купівлі-продажу житлового будинку від 16.10.1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений відповідно до вимог ст. 227 ЦК України, тобто нотаріально посвідчений.
Вимоги ст. 224 ЦК України (1963р), а саме сплати грошових коштів покупцем-ОСОБА_2 продавцю ОСОБА_13а продаж будинку з господарськими будівлями та спорудами не було здійснено, тобто відповідно до п.2 договору, як зазначено, що 20 000 гривень покупець сплатив продавцю до підписання договору, не відповідає дійсності, що не заперечували як позивач ОСОБА_1, так і відповідачка ОСОБА_2
Суд, задовольняючи позов вважав, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 16.10.1999 року ОСОБА_1 укладений помилково, оскільки вона протягом майже 9 років починаючи з 16.10.1999 року, не вимагала виконання зобов'язань з боку ОСОБА_2, а саме сплати грошових коштів в сумі 20 000
5
гривень, за проданий нею будинок, відповідна до умов договору купівлі-продажу, так як вважала, що вона підписала документ про догляд за її будинком.
Відповідно до ст. 56 ЦК України (1963 р.) угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки .
Поновлюючи строк позовної давності суд врахував вік та стан здоров"я позивачки ОСОБА_1, а також те, що вона перебувала за межами України з грудня місяця 1999 року по червень місяць 2007 року, що підтверджується довідкою відділення Управління Федеральної Міграційної Служби по Московській області в м. Протвино (а.с. 14), що, як вважав суд є поважними причинами пропуску строку позовної давності, з боку позивачки ОСОБА_1.
Суд вважав, що позовна заява є обгрунтованою і такою що підлягає задоволенню, враховуючи обставини справи, дослідженні у судовому засідані докази в їх сукупності, покази свідків, враховуючи, що договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений внаслідок помилки, а також те, що згідно умов даного договору грошові кошти за продаж будинку, як зазначено в договорі ОСОБА_1 не отримувалось та відповідачем ОСОБА_2 не сплачувались, що є недотриманням умов даного договору та вимог норм ЦК України (1963р), щодо укладення договору купівлі-продажу, тому такий договір не може бути дійсним .
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з врахуванням обставин справи, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та вимог закону.
Однак, не можна погодитися з вказівками суду, зазначеними у резолютивній частині рішення про забов'язання Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області скасувати реєстровий запис № 1705, яким зареєстровано договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 16.10.1999 року, оскільки вона була притягнута до участі по справі у якості третьої особи, тому зазначена вказівка повинна бути виключена з резолютивної частині рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів укладення договору купівлі-продажу внаслідок обману, та судом безпідставно позивачці поновлено строк позовної давності, що будинок було подаровано відповідачці не можуть бути підставами для скасування рішення, оскільки договір купівлі-продажу будинку визнано недійсним на підставі вимог ст. 56 ЦК України (ред. 1963 p.) а не на підставі вимог ст. 57 ЦК України (ред. 1963 p.), поважність причин пропуску строку позовної давності підтверджено тим, що позивачка перебувала за межами України з грудня місяця 1999 року по червень місяць 2007 року, що підтверджується довідкою відділення Управління Федеральної Міграційної Служби по Московській області в м. Протвино (а.с. 14).
Інші доводи, на які посилався представник відповідачки у судовому засідані апеляційній інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не були зазначені у апеляційній скарзі, не підтверджені належними доказами.
За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, - тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, так як її доводи не спростовують
6
висновки суду першої інстанції та не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Виключити з резолютивної частині рішення Володарського районного суду Київської області від 29 жовтня 2008 року вказівку суду, про забов'язання Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області скасувати реєстровий запис № 1705, яким зареєстровано договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 16.10.1999 року, в решті рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.