ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А.,
при секретарі : Мудрицькій Ю.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення і ухвалу місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 вересня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення і ухвалу місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 вересня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області.
Зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ України, та був звільнений в запас з призначенням йому пенсії.
Вважає, що розрахунок пенсії є неправильним, оскільки проведений з порушенням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», оскільки в грошове забезпечення не включені чинним законодавством передбачені надбавки. Крім цього, просив виплатити йому матеріальну допомогу за 1996-2000 роки та зробити перерахунок розміру грошової допомоги, виплаченої при звільненні.
Рішенням місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2004 року в задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 вересня 2004 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2004 року залишено без змін.
Судові рішення були мотивовані тим, що право на надбавки, які просив включити в перерахунок призначеної пенсії позивач, він не набув, оскільки прийнятими нормативними актами зазначені надбавки були введені вже після звільнення його зі служби. В частині вимог щодо виплати йому матеріальної допомоги за 1996-2000 роки та перерахунку розміру грошової допомоги, виплаченої при звільненні позов залишено без розгляду за пропуском строків звернення до суду..
Вказуючи на допущені, на його думку, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що в жовтні 2000 позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України за власним бажанням з призначенням йому пенсії. Пенсія позивачу була призначена з усіх видів грошового забезпечення, які він отримував під час служби, за винятком премії.
Суд першої інстанції правильно встановив, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ за власним бажанням позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія у відповідності з вимогами чинного на той період законодавства.
Надбавка, на зарахування якої просить позивач, була запроваджена вже після звільнення позивача зі служби, він її не отримував, а тому не має права на її врахування.
Суди також правильно прийшли до висновку про те, що в частині вимог щодо виплати позивачу матеріальної допомоги за 1996-2000 роки та перерахунку розміру грошової допомоги, виплаченої при звільненні, позивачем пропущено строки звернення до суду, а тому в цій частині його позовні вимоги підставно були залишені без розгляду.
Відповідно до ст.. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення і ухвалу місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 вересня 2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Ліпський Д.В.
Судді: Юрченко В.В.
Амєлін С.Є.
Весельська Т.Ф.
Чумаченко Т.А.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.