Копія

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м   У к р а ї н и

    Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді  Чумаченко Т.А.

суддів:                       Горбатюка С.А

                                    Гуріна М.І.

                                    Кобилянського М.Г.

                                    Юрченка В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації (далі - УПСЗН Малиновської РА) м. Одеси про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення, щомісячної компенсації на продукти харчування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2005 року,

У С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПСЗН Малиновської РА м. Одеси про стягнення заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення, щомісячної компенсації на продукти харчування. 

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в УПСЗН Малиновської РА м. Одеси як інвалід 2-ї групи та має посвідчення 1-А категорії учасника ядерних випробувань, на підставі чого йому відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 “Про статус та соціальний захист населення потерпілого в наслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон № 796) та наказу Міністерства праці та соціальної політики № 1 від 04 січня 2000 року має виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а не по 26 грн. 70 коп., яку йому було виплачено за 2001 рік. Також йому не було виплачено щомісячну компенсацію на продукти харчування.

Просив зобов'язати  УПСЗН  Малиновської РА м. Одеси виплачувати йому щомісячно компенсацію на продукти харчування та щорічно допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зменшив розмір позовних вимог і просив з урахуванням коефіцієнту інфляції стягнути з УПСЗН  Малиновської РА м. Одеси заборгованість з виплати щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 2139,81 грн. та заборгованість з серпня 2001 року з щомісячної компенсації на продукти харчування по медичним нормам відповідно до пункту 14 статті 20 Закону № 796 в розмірі 404,11 грн., а всього 2543,92 грн.

Рішенням місцевого  Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2004 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 1 лютого 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення у справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає..

Як видно з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і учасником ядерних випробувань.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з наступного. Статтею 48 Закону № 796 передбачено щорічну допомогу на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами другої групи, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, а статтею 62 цього Закону - що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання.

Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі постанова Кабінету Міністрів України № 836), згідно з підпунктом  “є” пункту 1 якої щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи - учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була передбачена у розмірі 2670 тис. крб., а з урахуванням положень Указу Президента України “Про грошову реформу в Україні” від 25 серпня 1996 року № 762/96 ця сума становила 26,70 грн.

Постанова Кабінету Міністрів України № 836 була введена в дію з 01 серпня 1996 року і не визнана такою, що втратила чинності.

Щорічна допомога на оздоровлення в сумі 26,70 грн. у період, вказаний у позовній заяві, ОСОБА_1 відповідачем була виплачена.

Розмір коштів у вигляді компенсації на харчування відповідачем був визначений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року № 258 “Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС”, але виплачені вони ОСОБА_1 з урахуванням надходження на рахунок відповідача грошових сум для таких цілей.

Такий висновок є правильним, таким, що ґрунтується на чинному законодавстві, а доводи касаційної скарги його  не спростовують.

         За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на викладене та керуючись статтями 210, 220, 223, 224, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

                                           У Х В А Л И Л А :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2005 року у цій справі - без змін.  

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно

Суддя: