ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Київ К/9991/34170/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників позивача Заремби М.В., Марецької М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012

у справі № 2а- 6968/10/2170

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ПСП «Каїсса» подало адміністративний позов, в якому з урахуванням доповнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- №0001682301/0 від 21.04.2010 року, №0001682301/1 від 24.06.2010 та №0001682301/2 від 08.09.2010, якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 201333,6 грн.;

- №0001672301/0 від 21.04.2010, №0001672301/1 від 24.06.2010та №0001672301/2 від 08.09.2010, якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 132202,5 грн.;

- № 0001692301/0 від 21.04.2010, № 0001692301/1 від 24.06.2010 та №0001692301/2 від 08.09.2010, якими позивачу збільшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 428713,0 грн.

Зобов'язано відповідача збільшити у системі автоматизованого співставлення податкової звітності по податку на додану вартість задекларовані позивачем за період з вересня 2008 по грудень 2009 року показники податкового кредиту по постачальникам: ПП «Ост-Вест компані АК», ЗАТ «Чумак», ПП «Муссон-2009», ПП «Фарас-Агротрейд», ПП «Сервіс АПК», ТОВ «Сінтекс Юг», АПП ІБФ «Теза-А», ТОВ «ВВВВ», ФОП ОСОБА_4 в загальній сумі 14505287,08 грн. та показники податкових зобов'язань по покупцям: ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», ТОВ «Сінтекс Юг», АПП ІБФ «Теза-А», ТОВ «Херсонес», ПП «ВІКОЙЛ», ФОП ОСОБА_4,ТОВ ВП «Комбінат харчових продуктів», ТОВ «Прайм Продукт», ФОП ОСОБА_5, ПП «Ост-Вест компані АК», ТОВ «Авіс», ЗАТ «Чумак», ТОВ АПП «Світанок», ТОВ «Оліс ЛТД», ТОВ «Віол-Агро», ТОВ «Поділляагротранс», ПВКФ «Пані-Крістіна», ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», ПП «Віктор і К», ПП «Сервіс АПК», ПВП «Квадро», ТОВ «Полі Грейн», ТОВ «Торговий дім «Континент ЮГ», ПП «КВІТ», ПП «Хорсман», ТОВ «Пуратос Україна», ТОВ «Укролія», ТОВ «Олі Трейд», ТОВ «Антарктика» в загальній сумі 14505286,42 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 08.09.2010 № 0001682301/2 (№ 0001682301/0, № 0001682301/1) та від 08.09.2010 № 0001672301/2 (№0001672301/0, 0001672301/1). Визнано неправомірними дії ДПІ у м.Херсоні з виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПСП «Каїсса» у податкових деклараціях з ПДВ за період з вересня 2008 року по грудень 2009 року.

Зобов'язано ДПІ у м. Херсоні відобразити в електронній базі даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань по постачальникам: ПП «Ост-Вест компані АК», ЗАТ «Чумак», ПП «Муссон-2009», ПП «Фарас-Агротрейд», ПП «Сервіс АПК», ТОВ «Сінтекс Юг», АПП ІБФ «Теза-А», ТОВ «ВВВВ», ФОП ОСОБА_4 та по покупцям: ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», ТОВ «Сінтекс Юг», АПП ІБФ «Теза-А», ТОВ «Херсонес», ПП «ВІКОЙЛ», ФОП ОСОБА_4, ТОВ ВП «Комбінат харчових продуктів», ТОВ «Прайм Продукт», ФОП ОСОБА_5, ПП «Ост-Вест компані АК», ТОВ «Авіс», ЗАТ «Чумак», ТОВ АПП «Світанок», ТОВ «Оліс ЛТД», ТОВ «Віол-Агро», ТОВ «Поділляагротранс», ПВКФ «Пані-Крістіна», ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», ПП «Віктор і К», ПП «Сервіс АПК», ПВП «Квадро», ТОВ «Полі Грейн», ТОВ «Торговий дім «Континент ЮГ», ПП «КВІТ», ПП «Хорсман», ТОВ «Пуратос Україна», ТОВ «Укролія», ТОВ «Олі Трейд», ТОВ «Антарктика» відповідно до поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ за період з вересня 2008 по грудень 2009 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позову та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами п. 1 ст. 17, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 1.25 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, з яких податковий орган виходив при складанні оспорюваних податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також при виключенні з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПСП «Каїсса» у податкових деклараціях з ПДВ за період з вересня 2008 року по грудень 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м.Херсоні провела планову виїзну перевірку позивача за період з 01.07.2008 по 31.12.2009, за результатами якої склала акт від 08.04.2010 № 1653/23-4/14115089.

На підставі цього акта перевірки податковою інспекцією складено оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення, в т.ч. податкове повідомлення-рішення 21.04.2010 № 0001682301/0 та складені за результатами оскарження податкові повідомлення-рішення від 24.06.2010 №0001682301/1, від 08.09.2010 № 0001682301/2, а також податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 № 0001672301/0 та складені за результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 24.06.2010 №0001672301/1, від 08.09.2010 № 0001672301/2, з вирішенням позовних вимог щодо яких не погоджується відповідач в касаційній скарзі.

1.Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 21.04.2010 № 0001682301/0 та складеними за результатами оскарження податковими повідомленнями-рішеннями від 24.06.2010 №0001682301/1 та від 08.09.2010 № 0001682301/2 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 201333,6 грн., в т.ч. 167778 грн. основного платежу та 33555,6 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР).

Позиція відповідача полягає в тому, що позивач (покупець товарів) повинен був у 4 кварталі 2009 року відкоригувати у сторону зменшення сформовані на дату попередньої оплати за товар (І квартал 2009 року) валові витрати на суму дебіторської заборгованості - заборгованості постачальника на суму непоставлених товарів вартістю 671115,00 грн. Вказує, що така заборгованість є безнадійною, оскільки підприємство - постачальник товару (ПП «Ост-Вест компані АК») ліквідоване - 27.11.2009 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, тому товар не буде використано в господарській діяльності, а понесені витрати не можуть вважатися валовими витратами у розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

При цьому відповідач посилається на п. 1.25. ст. 1 Закону № 334/94-ВР, згідно з яким безнадійною заборгованістю є заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновків судів про протиправне визначення позивачеві податку на прибуток, оскільки вважає, що відсутні правові підстави для висновку про виникнення у покупця товарів, яким здійснена передоплата та сформовані валові витрати, обов'язку зменшувати такі витрати у разі виникнення у постачальника товарів перед покупцем безнадійної заборгованості на суму непоставлених товарів.

Законом № 334/94-ВР не передбачено зобов'язання платника податку (покупця товарів) зменшувати валові витрати, сформовані за першою із визначених у п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього закону подій, зокрема на дату списання коштів з банківського рахунку, на суму безнадійної заборгованості ліквідованої юридичної особи, що складається з вартосіт непоставлених товарів.

Виходячи з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, на яку посилається відповідач в обґрунтування власної позиції, необхідною умовою для віднесення сплачених витрат до складу валових витрат платника податку на прибуток є придбанням товарів з метою їх подальшого використання в господарській діяльності і таке право не залежить від того чи такі товари почали використовуватися в господарській діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Ліквідація підприємства - постачальника товарів не є підставою для безумовного висновку, що товар придбавався покупцем без мети використання в господарській діяльності.

Враховуючи наведене, правові підстави для зменшення позивачем показників валових витрат на придбання товарів після ліквідації постачальника - ПП «Ост-Вест компані АК» на суму безнадійної заборгованості цього постачальника відсутні, а доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції знаходить помилковими.

2. Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 21.04.2010 № 0001672301/0 та складеними за результатами адміністративного оскарження податковими повідомленнями-рішеннями від 24.06.2010 №0001672301/1 та від 08.09.2010 № 0001672301/2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 132202,5 грн., в т.ч. 88135 грн. основного платежу та в сумі 44067,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За висновками перевірки порушення вказаних норм закону полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних в іншому ніж звітний (податковий) період попередньому періоді.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит податковий орган не визначає.

Виходячи з положень п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

З огляду на наявність у позивача при формуванні податкового кредиту податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, які мають силу податкових і одночасно розрахункових документів та підтверджують факт вчинення позивачем господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, суд касаційної інстанції вважає, що формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у звітному періоді, коли виникло таке право, а в іншому звітному періоді, само собою не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги в цій частині.

3. Підставою для виключення ДПІ у м.Херсоні з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту за період з вересня 2008 по грудень 2009 року та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПСП «Каїсса» у податкових деклараціях з ПДВ за період з вересня 2008 року по грудень 2009 року, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 09.04.2010 № 1653/23-4/14115089, про нікчемність окремих правочинів, за якими позивачем придбано та продано товари, та про необхідність зменшення у зв'язку з цим валових доходів позивача в загальній сумі 72526434,00 грн. та валових витрат в такій самій сумі, а також - податкових зобов'язань та податкового кредиту в загальній сумі 14505287,00 грн.

Таке зменшення відповідачем задекларованих позивачем показників валових витрат, валових доходів, податкового кредиту та податкових зобов'язань не пов'язано з нарахованими позивачеві податковими зобов'язаннями з податку на прибуток та з податку на додану вартість за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши положення ч. 1 ст.2 , ч.1 ст.6 , п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи в цій частині, правильно виходив з того, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

Виходячи з положень п. 1.3. п. 2.6 Наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 08.12.2008 № 765, від 30.12.2009 №742) база співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій за податковими періодами відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ.

Відповідно до п.п.4.1.1., 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Враховуючи наведене, є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ кореспондує обов'язку податкового органу прийняти таку декларацію та за відсутності зауважень до її оформлення - відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності. Показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком №5 та повинні їм відповідати.

Невідповідність відображених у вказаній базі співставлення показників податкового зобов'язання та податкового кредиту показникам, задекларованим платником податку у податковій звітності, впливає на права та інтереси платника податку, оскільки показники такої бази використовуються контролюючими органами під час проведення перевірок платників податку та неправильне їх відображення може призвести до протиправного визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення чи бюджетного відшкодування з цього податку.

Зі змісту п. 1.3., п. 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (чинного на час складання акту перевірки від 09.04.2010 № 1653/23-4/14115089), випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо податкових повідомлень-рішень, складених на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Враховуючи наведене, викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу без складання податкового повідомлення-рішення на підставі такого акта, не є підставою для зміни в базі співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань показників, перенесених з податкової звітності платника податку.

Наведені в акті перевірки висновки також не є предметом доказування при вирішенні позову щодо протиправності дій контролюючого органу з виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та який (позов) не стосується податкового повідомлення-рішення, складеного на підставі такого акта.

Однак оскільки надання судами попередніх інстанцій такої оцінки фактично не призвело до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити оскаржувані судові рішення без змін також і в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун