ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2015 року м. Київ К/9991/66194/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2011
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2011
у справі № 2а-8517/10/1570
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2011, позов задоволено повністю. Скасовано рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 30.07.2010 № 0002082370 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13795,1 грн.
Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 12 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 20, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265, п. 17 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
ФОП ОСОБА_2 у 2010 році перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (свідоцтво платника єдиного податку від 01.07.2010 № 4393 (№ 305257).
Штрафні (фінансові) санкції в сумі 13795,1 грн. за рішенням від 30.07.2010 № 0002082370 застосовані до позивачки на підставі ст.ст. 20, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265 за порушення вимог п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 № 265, що зафіксовано в акті перевірки від 20.07.2010 № 2637/15/05/23/НОМЕР_2.
Пункт 12 частини першої статті З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність у вигляді фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Статтею 21 цього ж Закону передбачена така ж сама відповідальність, але за неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що фактично до позивачки застосована фінансова санкція на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - за реалізацію необлікованих товарів. Таке порушення пов'язується податковим органом з відсутністю накладних на товар у місці торгівлі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у суб'єктів малого підприємництва немає обов'язку вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Згідно зі статтею 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХГV суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Цей дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат надано суб'єктам підприємницької діяльності Законом «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 № 2063-ІП та Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.
Таким чином, на суб'єкта підприємницької діяльності, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, поширюються правила ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності для спрощеної системи обліку і звітності.
Відповідно до ст. 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269, книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).
Форма Книги обліку доходів і витрат встановлена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), і така форма не передбачає ведення обліку товарних запасів.
Отже, обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не може бути покладено на суб'єкта малого підприємництва, який здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.
Правова позиція щодо відсутності обов'язку у суб'єкта малого підприємництва, який здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, викладена також у постановах Верховного Суду України від 11.06.2013 у справі № 21-147а13 за позовом фізичної особи-підприємця до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ДПС, третя особа - ДПА у Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, та від 03.12.2013 у справі № 21-412а13 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Ці постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, відповідно до вимог ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що місить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.
Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун