ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 876/2339/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання           Сідельник Г.М.,

представника апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

встановив:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003151701/0 від 26.08.2010 року та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 107 333 гривень.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення є необґрунтоване, прийняте з порушенням податкового законодавства і підлягає скасуванню, оскільки позивачем правомірно включена сума податку на додану вартість, сплаченого при імпорті автомобіля, який використовується ним у господарські          й діяльності, до податкового кредиту, а в подальшому заявлена ним до бюджетного відшкодування. Зазначає, що бюджетне відшкодування з 2007 року не проведене, що є порушенням його права, оскільки держава не виконала своє зобов’язання повернути сплачений податок на додану вартість.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року позов задоволений.

Відповідач – Луцька ОДПІ оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з’ясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що до податкового кредиту приватного підприємця можливе включення сплачених сум податку на додану вартість з імпорту транспортних засобів, придбаних та зареєстрованих лише на суб’єкта господарювання, а не на фізичну особу та за умови використання таких транспортних засобів в господарській діяльності. Вважає, що позивач відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» не мав підстав для бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду – скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 16.05.2000 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, 13.06.2006 року зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №53684131 від 13.06.2006 року. Господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 включає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", дозволений вид робіт: внутрішні і міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

З 05.08.2010 року по 11.08.2010 року Луцькою ОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувався за період з 01.12.2006 року по 30.05.2010 року, про що складений акт перевірки №4692/17-2/НОМЕР_1 від 16.08.2010 року, на підставі якого 26.08.2010 року Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0003151701/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 107 333 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності та обґрунтованості його прийняття.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України. Пунктом 4.3 статті 4 цього ж Закону передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням, встановлених законом витрат.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті, який в свою чергу передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Згідно із підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ввезений ФОП ОСОБА_2 на територію України вантажний сідельний тягач марки DAF FTхF, за який сплачені відповідні митні платежі та податки, позивач використовує у своїй господарській діяльності, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними, рахунками та актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними.

Відповідно до п. 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року реєстрація транспортних засобів здійснюється лише за юридичними або фізичними особами, тому у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець.

При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє їх права на податковий кредит по операціях з імпорту транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування та в подальшому також не позбавляє права таку особу на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним віднесення позивачем суми податку на додану вартість по господарській операції з придбання вантажного сідельного тягача марки DAF FTхF до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року в розмірі 107333 гривень Львівський апеляційний адміністративний суд вважає їх такими, що зроблені на підставі обставин, які не з’ясовані належним чином і зазначає наступне.

Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв на час формування податкового кредиту позивача по операції з імпорту вантажного сідельного тягача (підпункти 7.7.1-7.7.6 п.7.7 ст.7 ), передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів або про повернення йому повної суми бюджетного відшкодування. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, згідно із вищезазначеними нормами Закону України "Про податок на додану вартість" право на бюджетне відшкодування у платника податку виникає через 40 днів після отримання декларації митним органом.

У разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має скористатися своїм правом на судове оскарження шляхом звернення з позовом про визнання протиправною бездіяльності і стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Враховуючи письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи, а також те, що судом першої інстанції не були досліджені обставини дотримання позивачем порядку відшкодування сум податку на додану вартість, а також не досліджено, чи проводилась податковим органом перевірка відповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій позивачем у податковій декларації, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про пропуск ФОП ОСОБА_2 строку звернення до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України коштів як бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки про порушення свого права на бюджетне відшкодування позивач повинен був дізнатися через 40 днів з дня подання декларації, тобто ще у листопаді-грудні 2007 року. Позивач в позовній заяві не зазначив, а суд під час розгляду справи не з’ясував поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки позов до суду поданий ФОП ОСОБА_2 лише 24 вересня 2010 року.

Так як позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогою про стягнення суми бюджетного відшкодування і судом не знайдено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, то позов в цій частині слід залишити без розгляду відповідно до ст.100 КАС України.

Відповідно до ст. 202 КАС України однією з підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З врахуванням того, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі № 2а-2567/10/0370 скасувати.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині стягнення з Державного бюджету України коштів як бюджетного відшкодування податку на додану вартість залишити без розгляду.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 26 серпня 2010 року №0003151701/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

           ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 09.02.2015 року