ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015р. Справа № 876/7598/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, м.Луцьк

на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.07.2014р. у справі №161/5225/14-а

за позовом ОСОБА_1, м.Луцьк

до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, м.Луцьк

про визнання незаконними дій та зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2014р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про визнання незаконними дій та зобов’язання до вчинення дій, просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку про відмову ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії на збільшення її на 2% за кожен повний рік роботи понад 10 років на посадах прокурорів і слідчих прокуратури, а також щодо відмови проведення перерахунку пенсії із середньомісячної заробітної плати починаючи з 14.06.2012р. відповідно до довідки прокуратури Волинської області від 13.02.2014р. за №18/34; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії щодо її збільшення на 2% за кожен повний рік роботи понад 10 років на посадах прокурорів і слідчих прокуратури, що відповідно розмір пенсії повинен становити 84% з 19.04.2010р. та виплатити суми недоплати з розміру пенсій між 80% та 84% з 19.04.2010р., а також зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та виплачувати пенсію в розмірі 4759,30грн. починаючи з 14.06.2012р. із середньомісячної заробітної плати 5949,13грн., згідно з довідкою прокуратури Волинської області від 13.02.2014р. за №18/34, т виплатити суми недоплати пенсії за період з 14.06.2012р. по 14.02.2014р.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.07.2014р. у справі №161/5225/14-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку про відмову ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії на збільшення її на 2% за кожен повний рік роботи понад 10 років на посадах прокурорів і слідчих прокуратури, а також щодо відмови проведення перерахунку пенсії із середньомісячної заробітної плати починаючи з 14.06.2012р. відповідно до довідки прокуратури Волинської області від 13.02.2014р. за №18/34; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії із 19.04.2010р. у розмірі 84% та виплатити останньому суми недоплати з розміру пенсій між 80% та 84% із 19.04.2010р.; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно довідки прокуратури Волинської області від 13.02.2014р. за №18/34, виплачувати йому пенсію в розмірі 4759,30грн. починаючи із 14.06.2012р. відповідно до довідки прокуратури Волинської області від 13.02.2014р., та виплатити останньому недоплати пенсії з 14.06.2012р. по 14.02.2014р..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

15.08.2014р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, у якому він зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.07.2014р. у справі №161/5225/14-а залишити без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до вимог ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області як одержувач пенсії за вислугу років з 09.06.2007р., пенсію призначено у відповідності до вимог ч.4 ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру”.

09.11.2012р. позивач звернувся до відповідача про перерахунок пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати (а.с.20), а відповідачем було проведено перерахунок пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012р. “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури”, з 01.07.2012р. із врахуванням середньомісячної заробітної плати позивача станом на 14.06.2012р., виходячи із середньомісячного заробітку 5949,13грн. та в розмірі 80% (а.с.7-9). Водночас, відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача згідно із вимогами ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” в редакції, чинній на час набрання чинності вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012р. “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури”, тобто в редакції станом на 01.07.2012р..

14.02.2014р. відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача у відповідності до його заяви від 14.02.2014р. та із врахуванням довідки №18/34 від 13.02.2014р. в розмірі 80% (а.с.8-9).

Водночас, як вбачається із повідомлення відповідача від 26.03.2014р. №118/А-01, відповідачем було відмовлено у перерахунку, оскільки згідно з розділом ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, який набув чинності з 01.10.2011р. та відповідно до якого внесено зміни до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру”, пенсіонерам, яким після набрання чинності цим Законом пенсія перераховуватиметься з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (перерахунку) пенсії в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а розмір пенсії позивача визначається згідно із вимогами ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру”, в редакції станом на 01.07.2012р..

Крім того, в заяві від 09.11.2012р. позивач вказав, що працює (а.с.20), а з довідки від 31.01.2014р. вбачається, що останньому станом на 19.04.2010р. нараховано 17 років 3 місяці роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури (а.с.12).

З приводу викладеного вище колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає наступне:

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” (далі – Закон №1789-ХІІ). Редакція зазначеної статті змінювалась.

Відповідно до вимог ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_1, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі – Закон №3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011р., внесено зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права: “Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії”.

Таким чином, з 01.10.2011р. положення ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв’язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють ч.ч.13, 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв’язку із прийняттям Закону №3668-VІ змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Відповідно до вимог ч.13 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно із вимогами ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв’язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тому внесені Законом №3668-VІ зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ч.ч.13, 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, які змін у зв’язку із прийняттям Закону №3668-VІ не зазнали.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановами від 10.12.2013р. у справі №21-348а13 та від 17.12.2013р. у справі №21-445а13.

Відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність позовних вимог ОСОБА_1, однак зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлений шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що не враховано судом.

Відповідно до вимог ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача по 01.10.2013р. включно слід залишити без розгляду.

Крім того, суд першої інстанції неправомірно задоволив позовні вимоги позивача про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 4759,30грн., оскільки суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача щодо здійснення перерахунку та визначення розміру останньої.

Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, не дотримано норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, у випадках неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участі в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, м.Луцьк на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.07.2014р. у справі №161/5225/14-а за позовом ОСОБА_1, м.Луцьк до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, м.Луцьк про визнання незаконними дій та зобов’язання до вчинення дій, - задоволити частково.

2. Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.07.2014р. у справі №161/5225/14-а, - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволити частково.

3. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 19.04.2010р. по 01.10.2013р. включно, – залишити без розгляду.

4. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії в розмірі 84% від суми місячного заробітку, згідно довідки прокуратури Волинської області від 13.02.2014р. за №18/34.

5. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 02.10.2013р. у розмірі 84% від суми місячного заробітку, згідно довідки прокуратури Волинської області від 13.02.2014р. за №18/34.

6. У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга