ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“15” січня 2009 року м. Київ №К-13112/07
Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.
при секретарі - Мудренко А.О.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Міжгірської селищної ради на постанову господарського суду Закарпатської області від 18.12.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007р. у справі за позовом ДП Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» до Міжгірської селищної ради про визнання нечинним рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Доповідач Фадєєва Н.М.
ДП Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» звернулось з позовом до Міжгірської селищної ради про визнання нечинним рішення № 47 від 14.08.2006р., посилаючись на те,що державне підприємство Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Військова туристична база "Міжгір'я" відповідно до наказу Міністерства оборони України № 458 від 25.07.2006 року. Оскаржуваним рішенням припинено право користування земельною ділянкою ДП МО України "Військова туристична база "Міжгір'я" площею 4,61 га в смт. Міжгір'я на підставі клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області з посиланням на статті 12, 125, 144, 211 Земельного кодексу України.
Однак, конкретної правової підстави для примусового припинення права користування землею відповідачем у рішенні не вказано.
Відносно ж відсутності державного акта на право постійного користування землею позивач вказував на те, що чинним законодавством України не встановлено граничних строків для його виготовлення.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 18.12.2006р. позов задоволено.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Закарпатської області від 18.12.2006р. без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Між- гірська селищна рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, Рішенням 5-ї сесії 5-го скликання від 14.08.2006 року № 47 Міжгірська селищна рада припинила державному підприємству Міністерства оборони України (далі ДП МО України) "Військова туристична база "Міжгір'я" право користування земельною ділянкою площею 4,61 га за адресою смт. Міжгір'я, вул. Незалежності і віднесла цю земельну ділянку до земель резервного фонду Міжгірської селищної ради.
Рішення прийнято на підставі клопотання управління з контролю за використанням та охороною земель в Закарпатській області № 25/493 від 24.07.2006 року про припинення права користування землею, з врахуванням відсутності у підприємства документів, що підтверджують право користування землею, хоча дозвіл на розробку проекту відводу був йому наданий згідно з рішенням XIIIсесії XXIVскликання Міжгірської селищної ради від 06.05.2004 року.
Відповідно до наказу Міністра оборони України № 458 від 25.07.2006 року припинено діяльність державного підприємства Міністерства оборони України "Військова туристична база "Міжгір'я" внаслідок його реорганізації шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування". Цим же наказом позивача визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків державного підприємства МО України "Військова туристична база "Міжгір'я". ДП МО України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", як правонаступник, не погоджуючись з рішенням Міжгірської селищної ради № 47 від 14.08.2006 року, звернулося до суду про визнання його нечинним узв'язку з невідповідністю чинному законодавству і порушенням його прав.
В клопотанні Закарпатської облдержземінспекції № 25/493 від 24.07.2006 року, надісланому Міжгірській селищній раді, вказано, що
1) ДП МО України "Військова туристична база "Міжгір'я" використовує земельну ділянку площею 4,61 га за адресою смт. Міжгір'я, вул. Незалежності без правовстановлюючих документів;
2) облдержземінспекцію щодо вказаного підприємства заходи впливу вичерпано;
3) питання щодо припинення ДП МО України "Військова туристична база Міжгір'я" права користування земельною ділянкою площею 4,61 га необхідно розглянути на черговій сесії.
Відповідно до п. 6 Постанови Верховної ради УРСР від 18.12.1990 року № 563-XII"Про земельну реформу" (з наступними змінами) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у своєму користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні оформити право власності або користування землею до 01.01.2008 року (в іншій частині положення цього пункту визнані неконституційними і такими, що втратили чинність згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі № 1-17/2005).
Спірна земельна ділянка була надана в користування Мукачівській КЕЧ району ОСОБА_1 згідно з рішенням окрвиконкому від 20.02.1953 року № 002, на підставі якого в 1982 році їй був виданий Міжгірським райвиконкомом Державний акт на право користування землею.
В 1993 році була проведена інвентаризація земель Міністерства оборони на території Міжгірського району, на час проведення якої в користуванні військового містечка № 27а знаходилось 5,43 га земель, в т.ч. 4,61 га в постійному користуванні. Інвентаризаційною комісією рекомендовано, зокрема, обновити згаданий державний акт на акт нового взірця.
На підставі наказу МО України № 281 від 14.07.1998 року будівлі і споруди, що знаходились на території військового містечка № 27-а в Міжгір'ї були передані від Мукачівської КЕЧ району ДП МО України "Військова туристична база "Міжгір'я", що підтверджено актом прийняття-передачі від 29.01.2001 року. Вказані будівлі згідно з рішенням виконкому Міжгірської селищної ради від 20.02.2004 року № 9 були оформлені на праві власності за державним підприємством Міністерства оборони України "Військова туристична база "Міжгір'я" , що підтверджено як вказаним рішенням, так і свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.03.2004 року серії САА № 623422. На підставі наказу Міністерства оборони від 25.07.2006 року № 468 основні фонди ДП МО України "Військова туристична база "Міжгір'я" були передані за актом прийому-передачі державному підприємству Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування".
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що спірне рішення Міжгірської селищної ради порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у справі – Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування».
Як вважає колегія суддів, спірне рішення ради не стосується позивача, жодним чином не порушує його права та охоронювані законом інтереси, так як в оскаржуваному рішенні ради йдеться про державне підприємство Міністерства оборони України «Військова туристична база «Міжгір»я».
Судом не встановлено, що з позовом звернулась ліквідаційна комісія державного підприємства Міністерства оборони України « Військова туристична база «Міжгір»я» або сам засновник – Міністерство оборони України або позивач в якості ліквідатора.
Суд не допустив заміну первинного позивача належним позивачем.
Згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 23.10.2003р., яке набрало законної сили, в справі № 16/185 за позовом Хустської об»єднаної державної податкової інспекції до державного підприємства Міністерства оборони України «Військова туристична база «Міжгір»я» державну реєстрацію останнього скасовано, зобов»язано позивача та засновника здійснити заходи щодо ліквідації відповідача.
Суд не встановив, що позивач призначений ліквідатором державного підприємства Міністерства оборони України «Військова туристична база» «Міжгір»я», що могло б надати йому право на звернення до суду.
Колегія суддів вважає, що суд неналежним чином дослідив обставини справи щодо передачі земельної ділянки в користування Мукачівській КЕЧ району ОСОБА_1.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки суд неповно з»ясував обставини справи, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Міжгірської селищної ради задовольнити частково. .
Постанову господарського суду Закарпатської області від 18.12.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2007р. у справі № 4/174 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді