Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/188/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Нерода Л. М.
Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
Іменем України
18.02.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Мурашка С.І. Сукач Т.О.
при секретарі Савченко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом комунального підприємства «Житлогосп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за отримані комунальні послуги,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2014 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2014 року комунальне підприємство «Житлогосп» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за отримані комунальні послуги.
Позивач зазначав, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 Кіровоградської області, на якого оформлено особовий рахунок НОМЕР_1, однак він не платить за отримані комунальні послуги і станом на 30 липня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 1 672 грн. 95 коп. У видачі судового наказу було відмовлено, а тому позивач і просив стягнути з останнього на його користь заборгованість у розмірі 1 233 грн. 75 коп.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 17 листопада 2014 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 086 грн.07 коп. заборгованості за надані комунальні послуги та 121 грн. 80 коп. судового збору, а в дохід держави також 121 грн. 80 коп. судового збору.
Суд дійшов висновку про те, що відповідачем не сплачені надані позивачем комунальні послуги, стягнувши заборгованість в межах трирічного строку.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через неповне встановлення обставин справи та необ»єктивну оцінку доказів. Зазначається, зокрема, що судом не з»ясовано законність діяльності позивача щодо надання ним житлово-комунальних послуг, тому висновок суду про те, що даний будинок знаходиться на балансі та обслуговуванні позивача є необґрунтованим та суперечить законодавству. Судом не взято до уваги ухвалу суду першої інстанції, якою було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу у зв»язку з тим, що між ними відсутній письмовий договір. Крім того, не обґрунтована сума заборгованості та не встановлено місцезнаходження позивача.
Позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання представник позивача не з»явився, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, який підтримував доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статті 19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45, передбачають обов»язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами укладеного договору, обов»язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується, що позивач є балансоутримувачем житлового будинку, в якому знаходиться належна відповідачеві квартира, та надає мешканцям послуги по обслуговуванню цього будинку та прибудинкової території згідно з рішенням Олександрійської міської ради №29 від 23 листопада 2010 року за затвердженими тарифами відповідно до рішення Олександрійської міської ради від 6 жовтня 2011 року №763 (а.с.4,5,6).
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 Кіровоградської області, на якого оформлено особовий рахунок НОМЕР_1 (а.с.3,7).
Позивач фактично надавав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території протягом періоду, за який утворилась заборгованість, що підтверджується звітом за виконану роботу (а.с.8,9), а відповідач користувався зазначеними послугами, а тому зобов»язаний оплачувати їх вартість за встановленим тарифом.
Відповідач свій обов»язок по щомісячній оплаті послуг не здійснював, у зв»язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку мається заборгованість за надані комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території станом на 30 липня 2014 року в розмірі 1 672 грн. 95 коп., а в межах заявлених вимог борг складає 1 233 грн. 75 коп. (а.с.1,7).
Передбачених законом доказів щодо ненадання послуг, або неякісного надання послуг, а саме актів-претензій, які є підставою для перерахунку платежів, відповідачем не надано.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст. 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.11, 257, 267, 509, 526 ЦК, 68 ЖК України дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості з відповідача в межах трирічного строку позовної давності.
Факт відсутності письмового договору на надання житлово-комунальних послуг, на що посилається в апеляційній скарзі відповідач, як на підставу для відмови у задоволенні позову, сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки фактично відповідач отримує послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що свідчить про те, що між сторонами склалися правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що підтверджується також наявністю особового рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім»я відповідача.
Правова позиція про те, що відсутність письмового договору про надання комунальних послуг не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати отриманих послуг, оскільки виниклі між сторонами зобов»язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства, викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року 2014 року (справа № 3-184гс14).
Тому не грунтуються на законі та є безпідставними доводи скарги, які не є істотними та не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Надані сторонами докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України. При цьому, визначена судом сума є меншою, ніж зазначена у позові та в межах строку позовної давності, однак позивачем рішення суду не оскаржується.
Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано.
В межах наведених доводів апеляційної скарги підстав для скасування або зміни рішення суду не встановлено (стаття 308 ЦПК).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: