копія

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

    Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Київського міського військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії, зобов'язання перерахувати розмір пенсії та виплатити недоплачену пенсію за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2005 року,

в с т а н о в и л а :

          У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Київського міського військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії, зобов'язання перерахувати розмір пенсії та виплатити недоплачену пенсію.

         Вимоги мотивувала тим, що вона є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_2, який наказом Головнокомандувача сухопутними військами Збройних Сил СРСР від 31 жовтня 1981 року № НОМЕР_1 був звільнений з військової служби в запас. Їй, як вдові підполковника запасу у зв'язку з втратою годувальника з 1993 року призначена пенсія відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262). З часу призначення пенсії неодноразово підвищувався розмір грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, однак відповідач не здійснював перерахунок його пенсії.

ОСОБА_1 просила зобов'язати Київський міський військовий комісаріат визнати право на перерахунок пенсії, зобов'язати перерахувати розмір пенсії та виплатити недоплачену пенсію з урахуванням:

-  40 відсоткової надбавки за службу в Збройних Сил України, яка передбачена Указом Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99 „Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України” з 01 вересня 1999 року до 31 грудня 2002 року;

- 90 відсоткової надбавки за безперервну службу, яка передбачена Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу” з 01 травня 2003 року до 01 березня 2004 року;

- 33,3 відсотка премії від розміру грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 „Про грошове забезпечення військовослужбовців” з 01 жовтня 1996 року по 01 березня 2004 року;

- 100 відсоткової надбавки грошового забезпечення, яка передбачена Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 „Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” з 01 січня 2003 року по 01 березня 2004 року.

         Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2005 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

         У поданій касаційній скарзі позивачка просить судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

         Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

         Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2на підставі наказу Головнокомандувача Сухопутними Військами від 31 жовтня 1981 року № НОМЕР_1 був звільнений з військової служби в запас і що на час звільнення з військової служби та призначення  пенсії він не отримував премій та надбавок, які просить врахувати при перерахунку пенсії.

         ОСОБА_1 пенсія призначена у зв'язку з втратою годувальника.

         Вирішуючи спір, суд першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.

         Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262 в редакції Закону України від 15 червня 2004 року № 1769 „Про внесення змін до статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб ” (далі - Закон № 1769), який набрав чинності з 01 січня 2005 року, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюється з грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу з урахуванням окладів за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби, якщо їх отримували вказані особи під час проходження служби і звільненні після їх запровадження. 

Пенсійне забезпечення щодо вказаної категорії осіб, яке діяло до 01 січня 2005 року не передбачало можливість перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку  із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262 нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, яких вони не отримували під час служби.

Закон № 1769, яким внесені зміни до Закону № 2262, не має зворотної сили, а тому вимоги щодо перерахування пенсій з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій задоволенню не підлягають.        

        Оскільки позивачка вимагає зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії до 01 березня 2005 року у зв'язку із змінами у пенсійному забезпеченні відповідних категорій військовослужбовців, але з урахуванням премії та надбавок, яких не отримував під час проходження служби її чоловік, то з огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди правильно відмовили їй в позові.

        За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

        Таким чином, суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

         Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

         Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії, зобов'язання перерахувати розмір пенсії та виплатити недоплачену пенсію залишити без зміни.

         Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно

Суддя: