Справа № 22-Ц-1602

Головуючий в 1 інстанції Коцюрба М. П.

Категорія 19

Доповідач Лащенко В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів - Корзаченко І.Ф.,  Червінко К.С.  при секретарі - Шешко О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Києво-Святошинського районного суду від 7 лютого 2008 року у справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  третя особа приватний нотаріус про визнання недійсною довіреності,

встановила:

У квітні 2007 року прокурор звернувся в суд з вказаним позовом,  посилаючись на те,  що 7 липня 2006 року ОСОБА_2  надалаОСОБА_1 довіреність,  якою уповноважила останнього на управління,  користування і розпорядження за ціну та на умовах на його розсуд земельною часткою (паєм) площею 0,  5478 га,  яка знаходиться в заплаві річки Ірпінь в межах Ірпінської міської ради,  право на яку посвідчується сертифікатом серії РН № 367302,  виданого 22 серпня 2000 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією на підставі рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30 березня 2000 року № 147. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Просив визнати довіреність недійсною,  оскільки вона видана з порушенням вимог п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 7 лютого 2008 року позов задоволено. Постановлено визнати недійсною довіреність від 7 липня 2006 року видануОСОБА_1 на розпорядження земельною часткою (паєм) площею 0,  5478 га,  посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і повернути її ОСОБА_2

В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати рішення суду,  посилаючись на неповне з"ясування обставин,  що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено,  що 7 липня 2006 року ОСОБА_2  надалаОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність,  якою уповноважила останнього на управління,  користування і розпорядження за ціну та на умовах на його розсуд земельною часткою (паєм) площею 0,  5478 га,  яка знаходиться в заплаві річки Ірпінь в межах Ірпінської міської ради,  право на яку посвідчується сертифікатом серії РН № 367302,  виданого 22 серпня 2000 року

Києво-Святошинською районною державною адміністрацією на підставі рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації від ЗО березня 2000 року № 147.

Згідно п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено,    що громадяни та юридичні особи,    які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва,    а також громадяни України -власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї),    крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Угоди (в тому числі довіреності),    укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв),    встановленої абзацом першим цього пункту,    в частині відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсним з моменту їх укладення (посвідчення).

Оскільки довіреність укладена з порушенням вказаної норми матеріального права,    суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання її недійсною відповідно до вимог    ст.    215 ЦК України.

Доводи апелянта про неврахування судом тієї обставини,    що довіреність видана щодо земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства,    не можуть бути враховані з таких підстав.

Встановлений п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України мораторій на відчуження земельних ділянок поширюється на земельні ділянки,    надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,    земельні ділянки,    надані для ведення фермерського господарства та земельні частки (паї),    власники яких мають право на отримання у власність земельних ділянок зі складу земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З матеріалів справи не вбачається,    що земельна ділянка,    стосовно якої видано довіреність,    виділена в натурі та визначено її цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

За таких обставин та з урахуванням того,    що справу розглянуто з дотриманням норм процесуального права,    рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін,    а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись    ст.      ст.    307,    308 ЦПК України,    колегія суддів,  

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити,    а рішення Києво-Святошинського районного суду від 7 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.