ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/800/65133/13

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, постановлених за заявою ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання судового рішення,

в с т а н о в и л а:

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 березня

2011 року позов задоволено: визнано бездіяльність відповідача в частині нездійснення перерахунку пенсії для позивача відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 31 червня 2010 року по 9 березня 2011 року протиправною; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що були виплачені позивачу в період з 31 червня 2010 року по 9 березня 2011 року включно виходячи з того, що розмір основної пенсії не може бути меншим шестикратного розміру мінімальної пенсії за віком у відповідний період, розмір додаткової пенсії за віком не може бути меншим 50 % мінімальної пенсії за віком за відповідний період, та виплатити на користь позивача різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від

15 травня 2012 року апеляційну скаргу задоволено частково: постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 березня 2011 року скасовано та прийнято нову, якою визнано протиправною відмову відповідача в проведені перерахунку державної та додаткової пенсії позивачу за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок та забезпечити виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст.50, п.4 ст.54,

п.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державної пенсії у розмірі

6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком із застосуванням положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 31 червня 2010 року по 22 липня 2011 року.

2 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі.

Заяву обґрунтовував тим, що по справі виданий виконавчий лист, на підставі якого постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області

20 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження.

Зазначав, що на виконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено перерахунок пенсії в сумі 47178,60 грн. Проте дана сума заборгованості не виплачена, оскільки кошти не були перераховані на розрахункові рахунки управління.

Крім того, позивачем зазначено, що 27 листопада 2012 року та 5 березня

2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві.

З таких підстав позивач просив змінити спосіб і порядок виконання постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по адміністративній справі

№ 2а-1544/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі М.Дніпропетровська про перерахунок пенсії та виплату недоплаченої пенсії, стягнувши з Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська суму недоплаченої державної та додаткової пенсії за період з 31 червня 2010 року по 22 липня 2011 року в розмірі

47178 (сорок сім тисяч сто сімдесят вісім) гривень 60 коп.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня

2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку позивача, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Встановлені судами обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України було б причиною для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум буде здійснена управлінням ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Заїка М.М.

Пасічник С.С.