ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/67990/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 31 березня 2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року,

в с т а н о в и л а:

В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є інвалідом ІІІ групи, тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Проте Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради виплатило цю допомогу за 2008, 2009 роки в розмірі лише по 90 грн щороку. Просила визнати незаконною відмову відповідача у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача перерахувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2008, 2009 роки відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з того, що її розмір повинен становити чотири мінімальні заробітні плати; стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2090 грн та за 2009 рік в розмірі 2330 грн.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 31 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати такої допомоги в неповному розмірі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради було задоволено частково. Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 31 березня 2010 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат та зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу передбачену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за період з 22 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є інвалідом ІІІ групи. Позивачу було виплачено допомогу на оздоровлення за 2008, 2009 роки в розмірі по 90 грн щороку. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно з положенням абзацу третього частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (у редакції, чинній з 9 липня 2007 року) особам, що стали інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи у розмірі 90 грн.

Оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI не внесено змін та не було зупинено дію статті 48 Закону № 796-ХІІ, то це дає підстави для застосування зазначеної норми при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за 2009 рік.

Отже, відповідач неправомірно виплатив позивачу кошти на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562, при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за 2009 рік необхідно застосовувати положення статті 48 Закону № 796-ХІІ.

В частині позовної вимоги позивача за 2008 рік суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік позивач отримала в 2008 році, а звернувся до суду з позовом в лютому 2010 року, тобто з пропущенням встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду.

Проте апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється один раз на рік, а також те, що позивач просила провести виплату зазначеної допомоги за 2009 рік, та безпідставно задовольнив позовні вимоги за період з 22 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року змінити.

В абзаці другому резолютивної частини постанови замість слів та цифр «за період з 22.02.2009 року по 31.12.2009 року» зазначити слова та цифри «за 2009 рік».

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Іваненко Я.Л.