ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 року м. Київ К/800/37914/13

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амеліна С.Є., Бутенка В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій протиправними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача у сфері публічно-правових відносин, порушення їх з боку суб'єкта владних повноважень та повороту виконання прийнятих рішень у справах 2-728/11, 8-10/11 Ленінського районного суду м. Луганська.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від

3 липня 2013 року, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Вказуючи на допущені, на думку позивача, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, поновивши строк на оскарження дій суб'єкта владних повноважень з приводу отриманої травми у зв'язку із проходженням публічної служби.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суди виходили з того, що відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач проходив службу в органах МВС з 1974 року. 27 липня 1994 року звільнений у відставку через хворобу з посади командира роти міліції № 1 полку відомчої міліції УДСО.

ОСОБА_1, звертаючись з численними заявами до органів МВС в Луганській області про надання інформації відносно отриманої ним травми під час виконання службових обов'язків та з приводу надання висновку щодо його знаходження на службі 29 вересня 1993 року, вперше подав таку заяву 25 листопада 1997 року, вдруге - 30 січня 1998 року, на які позивачу були надані відповіді. А отже, позивачу було відомо про порушення його прав ще з 1997 року, а до суду він звернувся 22 жовтня 2012 року, тобто з пропуском встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач, звернувшись до адміністративного суду 22 жовтня 2012 року, пропустив встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду.

Поважних причин, які би давали підстави для поновлення пропущеного строку, судами не встановлено.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Бутенко В.І.