ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 року м. Київ К/9991/54872/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Бутенка В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги № Ф-350/1 від 1 лютого 2011 року про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1732,80 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 2004 року є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі з лотків та на ринках, знаходиться на спрощеній системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку шляхом придбання патенту, патент серія НОМЕР_1

За липень-вересень 2010 року позивач повинен був додатково сплатити до Пенсійного фонду України суму страхових внесків у розмірі 1732,80грн.

01 лютого 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області було прийнято вимогу № Ф-350/1 про сплату недоїмки зі страхових внесків в сумі 1732,80 грн, що утворилась станом на 01 листопада 2010 року.

У зв'язку з несплатою позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у встановлений законом строк, відповідачем на адресу позивача надіслано вимогу про сплату боргу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною шостою статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.

З 17 липня 2010 року набули чинності зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, якими визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно зі статтею 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сумм страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченною заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка). Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій відповідача з розрахунку суми страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року та складання і направлення позивачу вимоги, оскільки позивач у визначений законом строк самостійно не визначив своїх зобов'язань і не сплатив страхові внески.

Правова оцінка встановлених обставин судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не допущено.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Бутенко В.І.