ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/800/33156/13

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про ненадання йому відповіді на його заяву від 23 жовтня 2012 року, зобов'язати Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ невідкладно надати йому відповідь на його заяву від 23 жовтня 2012 року, визнати протиправною бездіяльність Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка полягає у не призначенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 до касаційного розгляду, зобов'язати Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначити кримінальну справу відносно ОСОБА_2 до касаційного розгляду.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суди попередніх інстанцій обґрунтовували своє рішення тим, що оскаржувані позивачем дії судді (суду) є процесуальною діяльністю в рамках та на підставі Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність суддів під час розгляду кримінальних справ має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про ненадання йому відповіді на його заяву від 23 жовтня 2012 року та не призначення кримінальної справи до касаційного розгляду відносно ОСОБА_2 по кримінальній справі за обвинуваченням останнього відповідно до частини п'ятої статті 191, частини третьої статті 365 Кримінального кодексу України.

З огляду на зміст правовідносин, які виникли між сторонами у справі, та заявлених вимог, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що процесуальні дії судді в рамках розгляду кримінальної справи, врегульовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України виключає можливість розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Заїка М.М.

Пасічник С.С.